Page 33 - 4470

5. ОБОРОННА СИСТЕМА МІСТА СТАНІСЛАВОВА XVII – XVIII cт.
ІСНУЮЧИЙ СТАН

Станом на 2005 рік у місті Івано-Франківську (первісна назва
Станіславів) існують залишки оборонної системи XVII ст., яка складалася з
шести правильних земляних бастіонів та двох напівбастіонів, які з’єднані між
собою куртинами (прямими відрізками стіни). Крім того до складу оборонної
системи входили рови та вали, дві в’їздні брами та фіртка, а також довгі
дерев’яні мости через рови. Закладення та будівництво фортеці провадила
магнатська родина Потоцьких. У процесі дослідження картографічних та
описових матеріалів, а також проведення натурних обстежень було виявлено,
що Станіславівська фортеця зводилась за принципами французької та
новоголанської містобудівельних шкіл, про що свідчить як нарис
фортифікацій, так і конструктивне вирішення бастіонів. Будівництво
фортеці велось на той час новітніми методами, оскільки саме тоді у Європі
почали з’являтись бастіонові оборонні системи, які були удосконалені у
порівнянні зі своїми попередниками відповідно до вимог нової артилерійської
зброї.
Важливим моментом у процесі дослідження оборонної системи
Станіславова є той факт, що будівництво фортеці проходило у кілька етапів,
тобто вона удосконалювалась по мірі появи нових технологій, тому,
проводячи дослідження, сьогодні мусимо зважати на різночасове походження
елементів оборонної системи. Проект міста виконав видатний французький
архітектор Ф. Корасіні, за цим проектом було розплановано міську територію
та оборонну систему. В 1679 – 1682 р. інженер Кароль Беное удосконалював
фортецю у напрямі новозбудованого замку-палацу Потоцького. Біля 1680 р.
твердиня набрала повздовжнього вигляду. На прикінці XVII ст. або на
початку XVIII ст. Ю. Потоцький велів реконструювати фортифікації,
очевидно за його наказом в 30-ті роки XVIII ст. місто було укріплено чотирма
кам’яними бастіонами, кам’яними ескарпами. Ці роботи велись під
керівництвом Крістіана Дальке, підполковника, шведського дворянина, та
Станіслава Потоцького, за свідченням історика С. Баронча, дуже вправного
інженера.
Роботи над зміцненням Станіславської фортеці продовжувалися до
cередини XVIIIст. У 1734 – 1750 р. частокіл був замінений на камінь і цеглу, а
арсенал повністю перебудований. Мури були збудовані з цегли, а брами
Галицька і Тисменецька з Вірменською фірткою з каменю.
Первісно конструкція бастіонів та куртин складалась із земляних валів,
правильної геометричної форми у плані та перерізі. Нижня частина валу була
облицьована цеглою з зовнішньої та внутрішньої сторони, що забезпечувало
їй більшу міцність, а верхня частина, надшанець, була земляною. Крім того
надшанець у верхній своїй частині мав бійниці пристосовані для
вогнепальної зброї, а в нижній частині невисоку, але широку полицю, так
звану стрілецьку лавку, на якій розташовувались бійці та гармати. Для
підйому вогнепальної зброї не далеко від шиї бастіону були передбачені
земляні апарелі (пандуси). В цілому оборонна система була підсилена по
всьому периметру ровами заповненими водою та земляними валами. У місцях
в’їздів у місто були передбачені равеліни, які створювали додатковий захист
міських брам. Міські брами - з північної сторони Галицька (Львівська) брама,
з південно-західної сторони – Тисменицька (Камянецька) і з південно-східної
Вірменська (Заболотівська) фіртка – в свою чергу були викладені з каменю,
33