Page 42 - 4470

Візитатор згадує про діяльність церковного братства, його статути,
прицерковний шпиталь для вбогих парафіян.
Із документів видно, що ця основна парафіяльна церква Воскресіння
Христового була в середмісті Станіславова. На 1663 р. це була вже стара
церковна будівля, а українські міщани на основі привілею А. Потоцького
просили дозволу на будівництво нової церкви, організацію братства, друкарні
і школи. Тоді нова церква була збудована, а все церковне життя тривало і
далі при старій церкві. Коли занепала церква, невідомо. Лише в середині ХІХ
ст. австрійській уряд передав єзуїтський костьол українцям.
Церква св. Варвари при вулиці Каліцькій або Зосиній Волі була
збудована в першій половині XVIII ст. за дозволом Юзефа Потоцького. Вона
після спалення в 1815 році перестала існувати.
На Заболотівському передмісті була церква, яка з давна вважали
парохіяльною для села Заболоття, але коли і ким була споруджена, ані час її
розібрання або зникнення не можна визначити.
На Тисменицькому передмісті в 1740 р. була українська церква Успіння
Пресвятої Богородиці, яка за словами візитатора, була ”споруджена під
гонтами давно, ще не закінчена”.
На території Заболоття, де локалізувалося місто, стояла старовинна
церква Введення. На підставі речового доказу – келиха з 1674 р.,
подарованого “молодшим братством” до церкви Введення, дослідники ще в
середині ХІХ ст. стверджували, що на тому місці, де побудований Єзуїтський
костел, була давня церква старша від самого міста. В 1851 р. дописувач з
Галича повідомляв, “русини свои через судьбу неприязну пострадали… где
костьол поєзуїтський нині (1851) одданий на церкву, там була церква
Введення”. За твердженням деяких дослідників, “отці-єзуїти церкву
розібрали, площу церковну собі привласнили і на тому місці костьол
вимурували”.
Церква св. Миколая виступала в ролі центру греко-католицької
громади, була розташована на південь від вірменського кварталу. Тут
знаходилась також парафіяльна школа, згодом – шпиталь, маленьке
кладовище.
У 1787 році в середмісті, очевидно, на місці попередньої церкви св.
Миколая, була побудована церква Воскресіння. При самій церкві не було
плебанії, а тільки по лівій стороні стояв будиночок, званий школою, а по
правій – греко-католицький шпиталь. Школа мала 2 кімнати, а шпиталь - 4.
Церква простояла недовго, вона розвалилася в 1815 році, була розібрана, а
матеріал проданий.
За словами візитатора, церква св. Миколая в 1740 році знаходилася на
Заболотівському передмісті. Вона була вже стара дерев’яна і підлягала руїні,
чиїм коштом збудована не пам’ятають. Це свідчить про те, що церква
св.Миколая могла бути ровесницею виникнення міста і споруджена ще в
кінці XVII ст., а може і в середині XVIIст..

Єзуїтський костел

Невдовзі після 1715 р. почалося будівництво кам’яного єзуїтського
костелу, який заняв місце колишньої дерев’яної резиденції А. Потоцького. Це
будівництво тривало до 1729 р. Близько 1717 р. Ю. Потоцький передав
єзуїтам академію, згадувану Вердумом. У 1722 р. розпочалось будівництво
єзуїтської колегії, наступниці академії, що примкнула до єзуїтського костелу.
Відомі також дещо інші датування з приводу цих подій.
42