Page 34 - 4470

мали багатий декор та закінчувались вежами. Досліджуючи залишки
фортифікацій на сучасному етапі можемо переконатись у надійності та
потужності фортеці, яка виконувала функції головного форпосту всієї
території Покуття.
У 1809 – 1812 р. було розібрано Станіславські фортифікації, а рови
засипано. Причиною тому стала домовленість між Росією та Австро–
Угорщиною. Було збережено тільки невеличкі елементи мурів.
З усіх Станіславівських фортифікацій на сьогоднішній день збереглись
тільки залишки мурованої частини західного бастіону та невеличкі частини
інших елементів фортеці (рис. 5.1). Збережена частина західного бастіону
розташована у Фортечному провулку, в центральній частині міста.

Рисунок 5.1 Схема розташування залишків елементів оборонної системи
міста Івано-Франківська (Станіслава) станом на 2005 рік

На даний період збережена тільки нижня частина західного бастіону,
тобто його основа. Ця частина складається з земляного насипу висотою 4,3 м
з зовнішньої сторони та висотою близько 2 м з внутрішньої сторони,
облицьованого цегляною кладкою, що є типовим для оборонних систем
періоду XVII – XVIII ст.. Під час дослідження було виявлено, що впродовж всієї
довжини муру проглядається білий камінь, очевидно вапняк (рис. 5.2). На
підставі даного спостереження можемо зробити висновок, що для
забезпечення більшої міцності та надійності земляний насип було підсилено
каменем, а потім облицьовано цегляною кладкою. В загальному стан
збереженості обстежуваної ділянки муру є задовільниий. Частково втрачене
завершення муру, на збережених ділянках це покладена на ребро цегла, яка
утворює так звану коронку муру. Недоступним для дослідження є низ
бастіону, він знаходиться нижче рівня землі, а саме під асфальтовим
покривом (рис. 5.2).
З метою побудови поперечного профілю муру були проведені обміри
існуючого бастіону в поперечному напрямку (рис. 5.3). На даний період
поверхня бастіону це – майже рівна площина з невеликими перепадами

34