Page 39 - 4470
P. 39

частину  міста.  Дощенту  згоріли  ринок,  інші  споруди  навколо  ратуші.
               Жертвою  вогню  стала  і  ратуша  від  верхівки  аж  до  галереї.  Від  споруди
               залишився  лише  залізний  скелет.  Через  2  роки  розпочалась  її  відбудова.
               Автором  нової  ратуші  був  професор  Покутинський.  6  червня  1870  року
               урочисто  заклали  фундамент,  а  в  ньому  пергаментний  документ  з  текстом
               короткої історії ратуші, а  також старопольські та австро-угорські монети та
               медалі.  Цього  ж  року  ратушу  було  побудовано.  Сам  вигляд  нової  будівлі
               значно  змінився.  Основу  ратуші  облицювали  білим  мармуром  аж  до  5-го
               поверху.  Закінчувалась  вона  оглядовою  галереєю  з  чотирма  годинниками.
               Видовжений  купол  завершував  споруду.  Під  час  першої  світової  війни
               ратуша  служила  спостережним  пунктом,  тому  артилерія  не  раз  її
               обстрілювала. Там, де ще вчора красувалась ця гарна споруда, тепер лежали
               самі руїни.
                      У  1870  –  71  рр.  відбудовано  ратушу,  однак  новий  будинок  не  зайняв
               фундаментів попереднього, був значно простіший в плані.
                      Важливою  подією  міжвоєнного  часу  була  перебудова  ратуші,  яка
               почалася  у  1927  році.  Було  вирішено  повернути  попередній  план  будівлі,
               законсервувавши  тим  самим  старі  автентичні  підвали.  Будівництво  було
               здійснено  під  керівництвом  архітектора  С.  Трелі.  Не  зважаючи  на
               наслідування  форми  плану  з  XVII  ст.,  споруда  дістала  стильових  ознак  “ар
               деко, або так званого “ кришталкового модерну.
                      За  відбудову  ратуші  взялись  у  1928  році.  Частину  коштів  на  її
               спорудження зібрали серед пропольськи налаштованого населення Галичини
               і  навіть  окремих  польських  міст.  У  грудні  1929  року  прийняли  кошторис
               будівництва, а в середині 1930 року – проект новобудови. У 1932 році ратуша
               була збудована у такому вигляді, в якому вона збереглася до сьогодні. Це було
               вже  п’яте  приміщення  ратуші  за  час  існування  міста.  Побудована  тоді  в
               модному  модерному  стилі.  Основу  її  становить  хрест,  з  перетину  якого
               піднімається  вежа.  Вежа  завершується  своєрідним  ковпаком,  що  нагадує
               військовий  шолом.  Висота  ратуші  47  метрів.  Знову  ж  у  південно-східній
               частині  фундаменту  була  поміщена  капсула,  в  котрій  знаходився  текст  з
               історією ратуші. На всіх кутах четвертого поверху були встановлені бронзові
               орли  (у  1957  році  замінені  невиразними  архітектурними  деталями).  Саме
               приміщення ратуші не відповідало управлінським потребам і магістрат у ній
               ніколи  не  розміщувався,  в  її  крилах  знаходились  торгові  крамниці  і  дешеві
               ресторани.  Отже,  функціональних  потреб  як  приміщення  місцевого
               самоврядування ця ратуша не виконувала.
                      На даний час у приміщенні ратуші розміщено краєзнавчий музей, який
               заснований тут кілька десятиліть тому.

                      Становлення резиденції магнатів Потоцьких

                      Один  з  очевидців  так  описує  першу  резиденцію  власників  міста:
               “Замок,  у якому  він  сам  (київський  воєвода  Андрій  Потоцький)  зараз  живе,
               також  лише  деревяний,  але  вже  звезено  балки,  цеглу  й  камяні  плити  для
               іншого  замку,  важної  будівлі,  що  має  звестися  в  південно-східному  кінці
               міста.  Воєвода  хоче  забезпечити  його  вежами  та  іншими  укріпленнями,  як
               цитадель”.
                      Близько  1680  року  почалось  будівництво  нового  палацу  –  резиденції
               Потоцьких.  Ділянку  для  нього  було  вибрано  на  північний  схід  від  міста.
               Будівництвом  замку  керував  Шарль  Бенуа,  французький  архітектор  та
               військовий  інженер.  У  1687  році  французький  дворянин  Ф.П.Далейрак

                                                              39
   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44