Page 16 - 4453

- 50000 – 300000 – россоли;
- більше 300000 – ультрароссоли.
Лужність води визначається сумою гідроксильних іонів та ані-
онів слабких кислот, що знаходяться у воді. Розрізняють бікарбо-

натну, карбонатну та гідратну лужність, а їх сума визначає зага-
льну лужність води. Лужні метали (мг/л) в природних водах пе-
реважно представлені іонами калію і натрію.

Жорсткість води зумовлена присутністю у воді солей кальцію
і магнію. Жорсткість води виражають у мг-екв/л (1 мг-екв/л жор-
сткості або 12,16 мг/л іонів магнію). Розрізняють карбонатну та
не карбонатну жорсткість води. Карбонатна жорсткість зумовле-

на наявністю у воді карбонатних солей кальцію та магнію. Під
час термічної обробки води вона легко усувається. Не карбонатна
жорсткість зумовлена присутністю у воді кальцієвих та магнієвих

солей соляної, сірчаної, кремнієвої та азотної кислот. Сума кар-
бонатної та не карбонатної жорсткості визначає загальну жорст-
кість води.

Також у природних водах можуть бути присутніми залізо та
марганець. Переважно вміст заліза та марганцю в природних во-
дах не перевищує кілька десятків мг/л.

Активна реакція води є показником її лужності або кислотнос-
ті, кількісно вона визначається концентрацією іонів гідрогену.
Молекули води дисоціюють на іони гідрогену та гідроксилу: Н О
2
+
-
= Н +ОН .
Константа рівноваги К для цієї реакції визначається рівнян-
ням
 
  OHH   H/ 2 O   K .

Добуток концентрацій іонів гідрогену та гідроксилу у водному
розчині – величина постійна для будь-якого водного розчину за

 14
даної температури. За кімнатної температури K  10 . Тоді в
нейтральному розчині концентрації цих іонів мають бути однако-
   OHH    10  7
вими, тобто іонів/л. За концентрацією іонів
гідрогену можна зробити висновок про кислотність або лужність
  7
води, тобто, якщо   10H , розчини мають лужну реакцію,
  7
якщо   10H - кислу.

15