Page 20 - 4453

Кількісно жорсткість води визначається сумою молярних
концентрацій еквівалентів іонів кальцію і магнію, виражених в
мілімолях на літр (ммоль/л)

m
Ж  . (1.1)
M e V(H 2 O)

де m - маса іонів кальцію або магнію (або їх солей), г;

Ме - молярна маса еквівалента іонів кальцію або магнію
(або їх солей), г / моль;
V (Н О) - об'єм води, л.
2
За величиною жорсткості природну воду поділяють на:
- дуже м'яку - до 1,5 ммоль/л,
- м'яку - від 1,5 до 4 ммоль/л,

- середньої жорсткості - від 4 до 8 ммоль/л,
- жорстку - від 8 до 12 ммоль/л,
- дуже жорстку - понад 12 ммоль/л.
В залежності від конкретних умов на різних виробництвах

допустима жорсткість води може бути різною. Жорсткість води
господарсько-питних водопроводів не повинна перевищувати
7 ммоль/л.

Для пом'якшення води в промисловості і в побуті викорис-
товують такі методи: термічний, реагентний та іонообмінний.
Термічний метод можна застосовувати для усунення карбо-
натної (тимчасової) жорсткості води. Під час кип'ятіння гідрока-

рбонати металів руйнуються, утворюючи важко розчинні речови-
ни:

Ме (НСО ) → МеСО ↓ + СО ↑ + Н О.
2
3 2
3
2
Розкладання гідрокарбонатів магнію може відбуватися й
іншим шляхом за рахунок гідролізу солей:
2 Мg (НСО ) → (МgOH) СО ↓ + 3 СО ↑ + Н О або
3
2
3 2
2
2
Мg (НСО ) → Мg (OH) ↓ + 2 СО ↑.
3 2
2
2
Розкладання гідрокарбонатів заліза супроводжується по-
вним гідролізом солей з одночасним окисленням:
4 Fe (НСО ) + 5 O +2 H O → 4 Fe(OH) ↓ + 8 СО ↑.
2
3
2
2
3 2
19