Page 90 - 4444
P. 90

мудрість.  Філософ,  який  прагне  до  такої  мудрості,  повинен  осягати  те,  на

               скільки знання може сприяти досягненню вищої мети людини і людства.

                     Отже, можна сказати, що в загальному плані предметом філософії є буття

               як  особливо  складна  система,  що  включає  такі  його  підсистеми,  як  Світ  і

               Людина.  Філософія  виступає  як  знання  про  граничні  взаємовідношення  (за-

               кономірності) між світом і людиною на всіх рівнях буття.

                     Людина,  будучи  частиною  буття  (світу)  і  взаємодіючи  з  ним,  ставить

               питання про сутність і походження світу, питання про те, що лежить в основі

               світу:  матеріальна  чи  духовна  субстанція.  Вона  намагається  виявити  основні

               форми прояву світу, ставить питання про те, єдиний чи множинний світ, у якому

               напрямку  він  розвивається  і  чи  розвивається  взагалі.  Окремі  науки  також

               відповідають  на  ці  питання  в  рамках  власного  предмету.  Але  лише  філософія

               ставить  їх  у  певній  формі,  говорячи  про  найбільш  загальні  передумови  буття,

               про  всезагальні  взаємовідносини  між  світом  і  людиною.  Даний  предметний

               рівень ми можемо позначити як онтологічний.

                     Являючись  частиною  буття,  людина  в  той  же  час  протистоїть  йому  і  ус-

               відомлює це своє протистояння. Це дозволяє їй розглядати весь оточуючий світ

               як об'єкт пізнання, при чому не тільки зовнішній світ, але і саму себе як частину

               світу,  а  також  організовану  сукупність  людей  -  суспільство.  На  цьому  рівні

               філософія  у  граничній  формі  ставить  питання  про  пізнаваність  світу  і

               обгрунтованості наших знань про нього. Представники окремих наук у рамках

               свого  предмету  ніколи  не  ставлять  питання  про  пізнаваність  світу,  бо  сам

               предмет науки будується на обмеженні буття, і це дозволяє сприймати його як

               принципово  пізнаване.  Загальна  гносеологічна  проблематика  знаходить  самі

               різноманітні варіанти її вирішення в філософії.


                     Людина здійснює свою діяльність в результаті практичного освоєння буття,
               предметного світу. Практика є ніби активним зв'язуючим моментом між світом і


               людиною, між буттям і мисленням. У цьому плані завдання філософії - на основі
               пізнання  загальнолюдських  цінностей  і  інтересів  виробити  якусь  загальну


               систему норм даної діяльності, її параметри і обмеження.






                                                               89
   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95