Page 188 - 4444

чинник - наука, релігія, мораль, освіта тощо. Раціональність постає своєрідним

духом капіталізму, критерієм оптимальності всіх його підсистем, їх гармонійної

єдності і функціональної доцільності. Капіталістична організаційна модель

соціуму - оптимальна, й інша не лише не потрібна-, але й не можлива. Саме

тому її потрібно вдосконалювати, використовуючи всі переваги раціональності,

а не міняти революційним шляхом, як пропонують марксисти. Такою є загальна

позиція раціоналістських моделей соціуму.

Суспільство як соціальна система. Саме раціоналістську позицію було

взято за основу й вихідний пункт формування нової оригінальної моделі со-

ціуму - теорії соціальної системи - відомим американським соціальним філо-

софом Т.Парсонсом (1902-1979), Суспільство, за Т.Парсонсом, це своєрідна

система координат дій, найважливіші елементи якого - соціальна система,

система культури та система особистості. Сукупність суспільних відносин

залежить від соціальних взаємозв'язків індивідів та соціальних систем. Внас-

лідок і на засадах взаємодії ("Я" і "Другого") система культури впроваджується

в систему особистості, завдяки чому утворюється стійка та стабільна соціальна

система. Засобом такого впровадження (й стабілізації) постає система

соціалізації особистості. Це питання в концепції Т.Парсонса має опорне

значення. Взаємодія — спільне та центральне явище (процес, елемент) в системі

координат дій. Саме на цих засадах відбувається поєднання системи особистості

й соціальної системи. Вони взаємодіють на основі взаємодопов- нення

експектацій. Суть цього явища - в мотивації індивідуальної поведінки

"очікуванням іншого" (або інших). Індивіди можуть виходити й із своїх власних

уявлень та цілісних орієнтацій, але зрештою, перемагає орієнтація на сподівання

"Другого". Як бачимо, вся система суспільних відносин зводиться до особистих

стосунків між людьми. Якими б суспільними істотами ми не були, до якої б
соціальної структури не належали, які б економічні засади не відбивали, вся

наша діяльність пронизується особистим ставленням до справи, інститутів,
соціальних спільностей, до людей взагалі. Ігнорувати особисте ставлення в

соціальних діях - така ж невдячна справа, як і недооцінювати суспільну
зумовленість індивідуальної позиції особистості.

187