Page 193 - 4444

Згідно другого правила структурний аналіз суспільства, як і будь-якої іншої

складно організованої системи, допускає аналіз частин, а зовсім не властивостей

чи станів, притаманних цим частинам.

Нарешті, згідно третьому правилу, структурний аналіз суспільства вра-

ховує наявність у соціальній системі різних структурних рівнів. Говорячи

конкретніше, мова йде про рівні підсистем чи найбільш крупних частин систем,

що володіють власною розгалуженою будовою; рівні елементів, що пре-

дставляють найдрібніші її частини (зберігаючі субстанційну властивість цілого);

і рівні компонентів, що займають проміжне становище між підсистемами і

цілими його елементами.

Структурну багатомірність суспільства простіше всього проілюструвати

шляхом аналогії з нашим власним організмом. Людина, погано ознайомлена з

анатомією, у відповідь на питання, з яких частин вона складається, почне

перераховувати руки, ноги, голову тощо. Людина, добре ознайомлена з ана-

томію, у відповідь на теж питання про частини нашого організму розгляне

структуру нашого організму показавши, що вона складається з підсистем -

дихальної, травлення, центральної нервової, м'язисто-опорної, кровообігу, тощо.

Так же треба підходити і до аналізу людського суспільства. У сучасній

соціальній теорії для цього пропонують різні варіанти, при цьому найбільше

яскраво демонструється концептуальний взаємоперетин філософського і

соціологічного поглядів на суспільство. їх взаємодоповнення можна назвати

четвертим правилом структурного аналізу.

Насправді, найбільшу складність у структурному аналізі суспільства ви-

кликає питання про "ненасильницьке" виділення підсистем як "головних",

найбільше крупних частин самодостатньої соціальної системи. Очевидно,

виділення цього питання знаходиться в прямій залежності від розуміння вченим
природи соціума як "роду буття в світі", його субстанційної основи, до якої

зводиться вся різноманітність суспільних явищ. Спроба подати в якості
субстанції соціального феномена свідомість веде до структурних схем, які

якісно відмінні від схем, заснованих на розумінні соціального як предметної
діяльності людини, не редуціруючої до форм її свідомості.

192