Page 54 - 4438

У товщі роговиків переважно проявляється температурна зональність.
Високотемпературні піроксенові роговики, що містять кордієрит, андалузит, гіперстен,
при віддалені від контакту з магматичним тілом змінюються більш
низькотемпературними роговиками, в яких переважно присутні біотит, моноклінний
піроксен тощо.
Роговики переважно мають характерну рівномірнотонкозернисту роговикову
структуру і масивну, плямисту або смугасту текстуру. Вони характеризуються переважно
високою міцністю, не мають промислового зруденіння, але є супутниками багатьох
корисних копалин. Деякі різновиди роговиків використовують як облицювальний
матеріал.
Мармур – повнокристалічна карбонатна гірська порода, утворена в результаті
перекристалізації вапняку або доломіту. Переважно мармур містить велику кількість
домішок інших мінералів та органічних сполук, які по-різному впливають на його якість.
Найбільшою міцністю і найкращою полірованістю характеризуються
дрібнокристалічні мармури із зубчастим зв’язком зерен. Мармури характеризуються
виключним різноманіттям забарвлення. Особливо цінними є білі однорідні мармури
завдяки здатності пропускати світло на деяку глибину і створювати відтінки.
Найважливішим промисловим показником мармуру є його блоковість, тобто
здатність виколювання або випилювання із гірського масиву великих блоків, придатних
для розпилювання на плити і виготовлення скульптурних виробів. Родовища мармуру
чисельні і розробляються майже в усіх країнах. Найбільшою популярністю користується
мармур Італії. На півночі Італії, в Алуанських Альпах, знаходяться товщі
глибокометаморфізованих юрських карбонатних відкладів, де всі вапняки перетворені в
білі або кольорові мармури. Видобувається мармур переважно в кар’єрах і рідко
підземним способом.
Мармур з давніх часів використовують для облицювання будинків та інтер’єрів,
створення мозаїчних композицій, барельєфів тощо. Для скульптур здебільшого
використовують однотонний білий мармур.
Метаморфічні породи динамометаморфізму. Породи динамометаморфізму
представлені переважно катаклазитами, мілонітами та тектонічними брекчіями.
Катаклазити. Деформація гірських порід супроводжується подрібненням або
розтиранням мінеральних зерен чи їх агрегатів під впливом тектонічних процесів без
зміни їх хімічного складу. Катаклазити виникають у зонах розломів гірських порід і є
наслідком стресових тисків. Перетерта маса часто містить хлорит, серицит та інші
вторинні мінерали. Катаклазити можуть утворюватися завдяки будь-яким породам, однак
переважно вони формуються в гранітах, діоритах, габро інших магматичних породах.
Структури катакластичні, текстури реліктові, сланцюваті. У вулканогенних породах
катаклаз призводить до утворення порфірових виділень.
Мілоніти – кластогенні породи, утворені при динамометаморфізмі в зонах
розломів при перетиранні та розвальцюванні різних гірських порід по поверхні
тектонічних розривів. За зовнішнім виглядом нагадують щільні конгломерати із
округленими уламками мінералів вміщуючих порід та тонким мікробрекчієвим
цементуючим матеріалом. Останній часто має стрічкову або смугасту текстуру завдяки
переміщенню тонкого матеріалу вздовж зсувного порушення при насуванні блоків
масивних порід, які переміщуються один відносно одного з утворенням тонкозернистої
спресованої маси з характерними поверхнями дзеркального сковзання. З нових мінералів
при стресових навантаженнях можуть утворюватися лусочки хлориту, серициту, епідоту,
альбіту, кварцу та інших мінералів. У вулканогенних породах утворюються порфіровидні
виділення. Структура катакластична, текстури сланцюваті, іноді реліктові.
Тектонічні брекчії – це крупноуламкові гірські породи, які складаються із
зцементованих кутуватих уламків різних гірських порід розміром понад 10 мм. Уламки
можуть бути однорідними або різнорідними, різко відрізняючись від цементу. В брекчії
дуже часто наявний заповнювальний матеріал. Від катаклазитів і мілонітів відрізУяються
збереженням більш крупних уламків первинних порід, зцементованих більш
53