Page 56 - 4438

мають метасоматичну зональність. Всі вони виникають і розростаються одночасно,
утворюючи в сукупності так звану скарнову колону.
Скарни складають переважно контактові лінзоподібні і пластоподібні тіла, рідше
трубоподібні і жильні тіла в карбонатних та алюмосилікатних гірських породах.
Товщини скарнових тіл переважно декілька метрів, однак можуть бути сумарно
збільшеними у випадку перемежованості силікатного і карбонатного матеріалу.
Із скарнами і скарноподібними породами часто пов’язані великі родовища руд Fe,
Cu, Pb, Zn, W, Mo та ін., а також флогопіту, боратів та інших неметалевих гірських порід.
Руди переважно концентруються в одній із зон скарнової колони, найбільш сприятливої
за складом для їх відкладання.
Метаморфічні породи регіонального метаморфізму. Гірські породи
регіонального метаморфізму представлені трьома групами:
а) група гірських порід прогресивного метаморфізму;
б) група гірських порід регресивного метаморфізму;
в) група гірських порід ультраметаморфізму.
Метаморфічні гірські породи прогресивного метаморфізму. Формування цих
порід проходить на значних глибинах за високих температур (700-800 °С) і тисків (до
1000 МПа). Найбільш поширеними серед них є гнейси різного складу,
високотемпературні гранітові амфіболіти та еклогіти.
Гнейси – метаморфічні гірські породи, які складаються із кварцу, калієвого
польового шпату, плагіоклазу і темноколірних мінералів. За характером вихідних порід
виділяють парагнейси та ортогнейси. Перші утворюються в процесі глибокого
метаморфізму осадових гірських порід, а другі – магматичних гірських порід. За
мінеральним складом виділяють плагіоклазові, біотитові, мусковітові, двослюдяні,
амфіболові, піроксенові та інші гнейси. Особливий вид – лужні гнейси, які містять
темноколірні лужні піроксени та амфіболи.
За структурними і текстурними ознаками розрізняють деревоподібні, очкові,
стрічкові, листуваті та інші гнейси. Найбільш типові гнейси для давніх докембрійських
комплексів. Серед них є так звані сірі гнейси, які належать до одних з найдавніших
утворень Землі.
Фізико-механічні властивості гнейсів залежно від властивостей і ступеня
3
розсланцьованості коливаються в значних межах: густина – 2650-2870 кг/м ; пористість –
0,5-0,3 %; водопоглинання – 0,2-2,3 %.
Гнейсові породи використовують переважно для одержання щебеню та бутового
каменю. Найбільш щільні різновиди гнейсогранітів використовують як облицювальний
камінь. Із специфічними лужними гнейсами пов’язані родовища руд рідкісних елементів
(ніобію, танталу, рідкісних земель, берилу та ін.).
Амфіболіти – тонкозернисті гірські метаморфічні породи, які складаються з
амфіболу, плагіоклазу та іноді гранату. Утворюються вони при регіональному і
контактовому метаморфізмі. Текстура амфіболітів масивна, листувата або лінійна.
Структура – гранобластова, нематобластова або фібробластова. Листуватість порід
зазвичай зумовлена орієнтованим розташуванням рогової обманки та біотиту.
Амфіболіти утворюються завдяки вихідним породам різноманітного складу – із
вивержених порід основного складу, рідше за рахунок ультраосновим виверженим
породам, осадкам мергелистого складу, а також туфам та туфогенно-осадовим породам.
За характерними мінералами розрізняють біотитові, гранатові, кварцові, кіанітові та інші
амфіболіти. Бувають переважно вони в районах розвитку метаморфічних порід
докембрійського віку.
3
Густина амфіболітів 2900-3150 кг/м ; пористість 0,1-0,34 %; опір стисненню 81-
264 МПа.
Використовують амфіболіти як будівельний камінь, а його чорні різновиди як
облицювальний камінь. Переважно вони не утворюють великих родовищ і
розробляються разом із вміщуючими породами – гнейсами і гранітогнейсами.
Еклогіти – глибинні метаморфічні гірські породи, які складаються із граніту і
55