Page 58 - 4438

породами.
Гранітогнейси можуть також бути продуктом метасоматозу (гранітизації) раніше
утворених гірських порід. Відрізнити магматичні гранітогнейси від метасоматичних
досить важко. Часто магматичні або метасоматичні гранітогнейси називають
гнейсогранітами.
Серед гранітогнейсів за мінеральним складом виділяють суттєво плагіоклазові,
лужнопольовошпатові і двопольовошпатові різновидності. За лужністю вони
поділяються на нормальні та лужні.
Гранітогнейси утворюються лише в зонах високого метаморфізму і тісно
асоціюють з гнейсами різного складу. Особливо широко вони розповсюджені в
докембрійських кристалічних щитах (Балтійський, Український та ін.).
Використовуються гранітогнейси як будівельний та облицювальний матеріал.
Мігматити – гірські породи, що являють собою суміш магматичного матеріалу з
реліктовим матеріалом магматичних порід. Утворюються при неповному магматичному
заміщенні метаморфічних порід різного складу на високих стадіях метаморфізму, коли
магматичний розплав пронизує породу, яку він заміщує. Мігматити переважно пов’язані
з гранітоїдним магматизмом.
За текстурними ознаками розрізняють смугасті, лінзовидно-смугасті,
метабластичні, порфіробластичні, брекчієподібні мігматити. За фізичними і хімічними
властивостями мігматити різноманітні та проміжні між різними метаморфічними і
магматичними породами. Розповсюджені серед метаморфічних комплексів кристалічного
фундаменту, де можуть складати надзвичайно великі території.
До складу мігматитів входять кварц, польові шпати, слюди та деякі інші мінерали.
Забарвлення сіре різних відтінків. Структура кристалобластова.
Ін’єкційні гнейси характеризуються тим, що в зони напластування первинних
гірських порід проникали магматичні розплави типу тонких ін’єкцій, які
розкристалізовували і формували даний тип порід. Проникнення ін’єкцій магми в
міжпрошарковий простір материнської породи супроводжувалося метасоматичними
змінами первинних порід, що в свою чергу сприяло формуванню цілої гами нових
мінералів. Забарвлення цих порід сіре до темно-сірого. Вони складені переважно кварцом
і польовими шпатами. Із другорядних мінералів наявні біотит, циркон, апатит та інші.
Структура гранобластова, текстура смугаста.

Зони регіонального метаморфізму і метаморфічних фацій

При вивченні метаморфізму встановлено, що найбільше розповсюдження мають
породи регіонального метаморфізму. Для них характерні значна потужність (сотні і
навіть тисячі метрів), витриманість асоціацій метаморфічних мінералів, структурних і
текстурних ознак, які свідчать про досить високу стабільність фізико-хімічних умов їх
формування.
У 1904 р. У. Губерман ввів розуміння про зони регіонального метаморфізму,
залежні від глибин. Були виділені три зони: верхня – епізона, середня – мезозона і нижня
– катазона.
У верхній переважають односторонній тиск і порівняно невисокі температури.
Типовими мінералами епізони є хлорит, тальк, серицит, серпентин, карбонати, епідот,
альбіт, кварц та ін. Текстури порід сланцюваті, катакластичні. Тут переважають філіти,
хлоритові, епідотові сланці, кварцитові сланці.
У мезозоні поряд із стресом починає проявлятись гідростатичний тиск,
підвищується температура. З’являються мінерали з більшою густиною, в яких майже
немає води – біотит, мусковіт, ставроліт, кіаніт, актиноліт, кислий плагіоклаз. Структури
порід в основному кристалобластичні. Представлені вони гнейсами, амфіболами,
слюдяними сланцями.
Катазона відповідає найбільш глибинним умовам. В її межах переважає
гідростатичний тиск і високі температури, під впливом яких формуються мінерали з
57