Page 50 - 4438

збільшення гідростатичного тиску призводить до зменшення об’єму і збільшення густини
порід.

Спрямований тиск (стрес) – зумовлюється тектонічними причинами. Його
величина залежить від інтенсивності тектонічних рухів. Стрес збільшує розчинність
мінералів, подрібнення породи, що полегшує циркуляцію метаморфізуючих розчинів.
Хімічно-активні речовини. До них належать перш за все вода, вуглекислота, які
перебувають в тому чи іншому кількісному співвідношенні майже в усіх гірських
породах у вигляді так званих “порових” або “міжзернових” матаморфогенних розчинів і
газів. Іноді суттєве значення мають сполуки H, Cl, N, F, S, B, P, K, Na.
Хімічно-активні речовини мають важливе значення в процесах метаморфізму.
Вони прискорюють хімічні реакції, зумовлюють процеси метасоматозу, що призводить
до перекристалізації породи, виносу і розчинення нестійких компонентів і виникнення
більш стійких мінеральних асоціацій. Чимало природних сполук, які вміщують воду,
вуглекислий газ, хлор, бор та інші легко рухомі компоненти, розкладаються, даючи
початок твердій і газоподібній фазам.
У процесах метаморфізму важливу роль відіграє мінеральний склад вихідних
порід.
За переважаючою роллю тих чи інших факторів у ході перетворення магматичних
чи осадових порід у метаморфічні виділяють декілька різних типів метаморфізму.

Локальний метаморфізм

До локального типу метаморфізму належать контактовий (контактово-
термальний) – метаморфізм, пов’язаний з тепловим впливом магматичних мас на
метаморфізовані породи; динамометаморфізм (катакластичний), який механічно
впливає на метаморфізовану породу, що призводить до подрібнення самої породи, тобто
її катакластації; автометаморфізм – пов’язаний з впливом на самі магматичні породи
виділених із магми при її кристалізації води та летких порід.
Контактово-термальний метаморфізм – проявляється на контакті магматичних
мас із вміщаючими їх породами. При цьому метаморфізація вміщаючих порід
відбувається під дією “магматичного” тепла на бокові породи, без привнесення і
винесення хімічних речовин, тобто носить ізохімічний характер. Цей тип метаморфізму
особливо чітко проявляється на контактах магми основного і ультра основного складу,
які недостатньо насичені леткими компонентами. Серед продуктів контактово-
термального метаморфізму найбільш поширеними є роговики, кристалічні сланці,
вапняки.
Динамометаморфізм виникає у звужених зонах тектонічних розривних порушень
у результаті короткочасного стресу. Якщо цей метаморфізм відбувається без підвищення
температури, то практично нові мінерали не утворюються, а відбувається лише механічне
подрібнення гірських порід та їх складових частин. За підвищеної температури можуть
розвиватися серицит за рахунок плагіоклазів, хлорит – за рахунок магнезіально-
залізистих силікатів та ін.
Автометаморфізм характеризується тим, що процеси змін відбуваються лише в
бокових і прикупольних зонах ендоконтактів самих інтрузивних масивів. Цей
метаморфізм відбувається на заключній стадії становлення магматичних тіл, коли в зонах
їх ендоконтактів нагромаджується частина рідинних і летких компонентів, при взаємодії
яких з мінералами, що раніше виділялися, відбувається їх перетворення в інші мінерали.
При цьому такі мінерали як польові шпати, переходять у кварц і мусковіт та ін.
Метасоматоз. Це процес зміни бокових гірських порід у результаті привнесення
або винесення різноманітних компонентів. У процесі метасоматозу розчинення і
заміщення мінералів відбувається практично одночасно. Основними агентами при
метасоматозі є термальні розчини, які надходять з магматичних джерел. Вони містять
хлориди лужних металів, галоїди, фтор, сірку та інші компоненти. За допомогою цих
49