Page 59 - 4438

високою густиною. Характерними породами є гранатові, піроксенові гнейси, олівінові
породи та ін.
Ця схема тривалий час служила основою для поділу метаморфічних порід, хоча
саме розуміння поділу глибин для метаморфізму є дещо умовним. Як було сказано вище,
для процесів метаморфізму важливе співвідношення певних температур і тисків, яке
може існувати не завжди на одній і тій же глибині, що пояснюється різницею в
інтенсивності теплового потоку, щільності залягаючих вище порід і т. д.
Пізніше (в 1915-1920 рр.) П. Ескол і В. Гольдшмідт звернули увагу на те, що
термодинамічні умови формування метаморфічних порід можна відновити за асоціаціями
мінералів, які входять до складу метаморфічних порід, а не тільки за глибинами. Вони
запропонували розуміння про метаморфічні фації. За визначенням П. Ескола
метаморфічна фація охоплює всі породи, які виникли в подібних умовах температури і
тиску, певний хімічний склад цих порід призводить до формування однієї і тієї ж
асоціації мінералів. Виходить, що породи різного генезису (осадові, магматичні), але
близького хімічного складу, потрапдяючи в умови однакових температур і тиску,
перекристалізовуються і в них утворюються однакові асоціації головних
породоутврювальних мінералів. Ці породи отримали назву ізофаціальних, тобто таких,
що належать до однієї фації метаморфізму.
Ф. Тернер і Дж. Ферхучен запропонували виділити такі фації, які в даний час
прийняті більшістю дослідників.
Цеолітова фація характеризує перехід від діагенезу до метаморфізму, що
відбувається при поступовому опусканні осадків, коли t (температура) і p (тиск) вищі,
ніж на поверхні: р = 200 - 300 МПа, t = 200 - 300°С; типові мінерали: цеоліти, альбіт,
кварц, адуляр. Фація бкває рідко.
Фація зелених сланців формується на дещо більшій глибині: t = 300°С, р = 200 - 400
МПа. Для неї характерні мінерали зеленого забарвлення: хлорит, епідот, актиноліт.
Виділяють три більш дрібних підрозділів – субфації, що називаються за типовими
мінералами.

Таблиця 25.1 – Класифікація метаморфічних порід

Вихідні Вулканічні (ефузивні) Ультра-
породи породи Габро,
Тип Вапняк Мергель Глина Пісковик Граніт кислі Основні і діорит основні
породи
метаморфізму середні
піроксен-
Контактово- мармур - глинисті і слюдисті - - роговик плагіоклазо - -
термальний сланці роговик
вик,
Локальний Контактово- скарн скарн - - - - скарн - -
метасоматич
ний
Автометамо
кварцит
рфізм - - - - грейзен вторинний пропіліт - серпентиніт
катакла-
Динамомета - - - - катаклазит, катаклазит, катаклазит, зит, катаклазит,
морфізм мілоніт порфіроїд порфіротоїд мілоніт
мілоніт
глинистий, амфібол-
гнейси,
гнейс
кварцит,
аспідний сланець,
Прогресив- гнейси амфіболіт філіт, кристалічний джеспіліт Гнейс грануліт амфіболіт еклогіт амфіболіт
літ,
Регіональний епідотовий, слюдяний сланець, слюдяний епідотово-
ний
сланець, гнейси
мармур,
хлорито-
Регресивний мармур
біотито
сланець
сланець
амфіболовий хлоритовий кварцит сланець - хлоритовий - -
сланець

Фація зелених сланців має не дуже чітко виражене положення. Сучасні дослідники
відносять її до фацій з більш високим тиском, чим це було зроблено Ф. Тернером
(р>1000 МПа).
Фація альмандинових амфіболітів виділяється в зонах високої степені
регіонального метаморфозу, де t досягають майже 700°.
Фація гранулітів охоплює сукупність метаморфічних порід, які характеризуються
асоціаціями силіманіт-гранат; діопсид-гіперстен; t > 700°, р = 300-1000 МПа; не має
водних мінералів.
58