Page 33 - 4438

3
магматичних формувань. Це досить легкі (густина 2,7-2,8 г/см ) світлозабарвлені породи.
Хімічний склад порід характеризується високим вмістом алюмінію Аl 2О 3 20-22 % і
лугів Nа 2О+К 2О - 13-16 %, при суттєвій перевазі Nа над К і пониженому вмісту
кремнезему Sі0 2 - 50-60 %. Вміст заліза і кальцію коливається в значних межах:
FеО+Fе 2Оз - 2,5-10 %, СаО -0,5-6 %. Характерний підвищений вміст хімічноактивних
компонентів і рідкісних елементів (Р, F, Сl, Ті, Zr, Та, Nb. і ін.)
Нефелінові сієніти-фоноліти генетично пов'язані з серією лужних порід з групи
сієнітів-трахітів, лужних гранітів і лужних габроїдів-базальтоїдів.

Інтрузивні породи

Нефелінові сієніти - це породи з досить нестійким співвідношенням головних
породоутворювальних мінералів і різноманітністю структурно-текстурних особливостей.
Це привело до виділення окремих різновидів з назвами, які переважно відповідають назві
того району, де ці породи були вперше описані, зокрема в Хібінах - хібініти, поблизу м.
Маріуполя - маріуполіти, в районі Міаса -міаскіти.
Нефелінові сієніти - породи сірого або світло-сірого кольору з зеленуватим або
рожевим відтінком, середньо- або крупнозернисті, з масивною смугастою текстурою.
При макроскопічному вивченні по сірому або червонуватому маслянистому блиску легко
визначається нефелін, характерний для цих порід мінерал. Кварц повністю відсутній.
Головними мінералами є калієві польові шпати (до 60-70 %), нефелін (біля 20 %),
кольорові мінерали (10-15 %). Ці співвідношення інколи зміняюються, завдяки
кольоровим мінералав - біотиту, роговоій обманці, лужним піроксенам, може
збільшуватись і кількість нефеліну (до 30 %) .
Акцесорні мінерали досить різноманітні: сфен, апатит, циркон, магнетит, ільменіт.
Крім них у значній кількості бувають мінерали, які вміщають радіоактивні елементи і
рідкісні землі.
Нефелін сієнітові порфири - це жильні породи, які відрізняються від нефелінових
сієнітів повнокристалічною, порфировидною структурою. У вкраплениках нефелін-
сієнітових порфирів бувають ортоклаз, санідін, нефелін, основна маса складається з
егеріну-авгіту, лужних амфіболів і польових шпатів.

Ефузнвні породи

Кайнотипні ефузивні аналоги нефелінових сієнітів представлені фонолітами,
породами світло-сірого або зеленувато-сірого кольору, з характерними для них
вкраплениками санідину і нефеліну, інколи діопсиду, егірину та лужного амфіболу.
Основна маса складається з тих же мінералів, що і нефелінові сієніти, але з підвищеним
вмістом акцесорних мінералів.
Змінені фоноліти називаються фонолітовими порфірами.

Умови залягання і формування

Нефелінові сієніти залягають у вигляді лополітів, лаколітів, штоків невеликих
розмірів, тільки в окремих випадках площа їх виходу досягає декілька сотень квадратних
кілометрів. Для нефелінових порід найбільш характерні платформові умови залягання,
рідше області завершеної складчастості. На платформах нефелінові сієніти асоціюють з
ультраосновними породами і лужними габроїдами, утворюючи складні плутони.
2
Прикладом можна назвати крупний Хібінський плутон площею більше 1300 км .
Нефелінові сієніти в кількісному відношенні відіграють незначну роль, хоча
поширені досить широко і бувають в багатьох районах світу. В Росії найбільш відомі
Кольський півострів із Хібінським, Ловозерським масивами; Ільменскі гори на Уралі, на
півдні Туви, на Україні, в Приазов'ї. За кордоном нефелінові сієніти описані в багатьох
районах Норвегії, Гренландії, Бразилії, Південної Америки.
32