Page 35 - 4438

незначне поширення.
Гіпабісальні. породи кислого ряду досить різноманітні. Це граніт-порфіри і
гранодіорит-порфіри, які мають такий же мінеральний склад, як і глибинні породи, але
відрізняються від них порфіровидною структурою. За вкраплениками макроскопічно
можна впевнено відрізняти ці породи.
У граніт-порфірах вкрапленики представлені рожевим або червоним калієвим
польовим шпатом, кварцом, біотитом, іноді роговою обманкою. В гранодіорит-порфірах
вони складаються із середнього плагіоклазу (сірі, темно-сірі зерна) і рогової обманки,
дуже рідко кварцу. Зустрічаються також і більш однорідні за розміром зерен породи, які
називаються мікрогранітами і мікрогранодіоритами. Залягають напівглибинні породи у
вигляді жил різної товщини і протяжності, а також лаколітів.
Крім названих порід, як похідні гранітної магми, виділяють світлозабарвлені
різновидності - апліти і пегматити.
Апліти - білі, рожеві, світло-сірі, жовті породи, цукровидної форми, які
складаються переважно з польових шпатів і кварцу, з невеликими домішками лусочок
біотиту, мусковіту, рідкісних кристаликів апатиту, циркону.
Структура порід аплітова або гранулітова. Апліти утворюють численні дайки і
жили, які перетинають гранітні масиви.
Пегматити - породи, які відрізняються своєю гіганто- або крупнокристалічною
структурою, з типовим графічним закономірним проростанням кварцу в польові шпати,
розміри яких досягають десятки сантиметрів (пегматитова структура). У пегматитах
часто скупчуються досить рідкісні мінерали - турмалін, циркон, берил, каситерит,
сподумен, лепідоліт, топаз, гірський кришталь, мінерали, які вміщають рідкісні землі,
ніобій і ін.
Мінерали часто досить досконалі за формою, прозорі, гарно забарвлені, завдяки
чому використовуються як дорогоцінне каміння.
Серед пегматитів О. Ферсман виділив пегматити чистої лінії і пегматити лінії
схрещування. В гранітних пегматитах чистої лінії і залягають вище названі мінерали.
Пегматити лінії схрещування завжди залягають за межами гранітних масивів і не
мають вище перерахованих мінералів.
Щодо питання про походження пегматитів, то є дві різко відмінні гіпотези.
Відповідно до гіпотези О. Ферсмана пегматити утворились у закритих системах із
залишкових розплавів, збагачених леткими компонентами -парами води, фтором, хлором,
що сприяє росту гігантських кристалів і накопиченню рідкісних мінералів.
Інша гіпотеза була запропонована О. Заварицьким, який базуючись на даних
фізичної хімії і геологічних спостережень (знаходження пегматитів у вигляді локальних
скупчень у масі гранітів, повній відповідності їх мінерального складу до складу
вміщаючих порід, заміщення аплітових жил пегматитами і наявність великої кількості
мінералів, які містять леткі компоненти, прийшов до висновку про утворення гранітних
пегматитів у результаті метасоматичного перетворення порід кварц-польовошпатового
складу.
На думку О. Заварицького, в пегматитовому процесі головну роль відіграють не
розплави, а гарячі газо-водяні розчини, під дією яких спочатку відбулась
перекристалізація породи, а пізніше почали діяти процеси заміщення і формування
метасоматичних новоутворень.
Ефузивні породи

Ефузивними аналогами нормальних гранітів є ріоліти (ліпарити) і їх палеотипні
різновиди ріолітові або кварцові порфіри. Вони порівняно мало поширені.
Ліпарити мають світлий колір, дрібнозернисту порфірову структуру.
Макроскопічно в них виділяються вкрапленики кварцу, польових шпатів, рідше біотиту і
рогової обманки. Основна маса мікрокристалічна або склоподібна.
Дуже характерна наявність серед калієвих польових шпатів високотемпературного
санідину.
34