Page 144 - 4437

3. Компоненти суспільного життя.

Чотири типи сумісної активності людей необхідні для самодостатнього
існування суспільного колективу, саме вони визначають сфери суспільного життя.
Так, виробництво інформації утворює духовну сферу суспільства, створення і
оптимізація суспільних зв’язків і відносин – його організаційну сферу,
виробництво і відтворення безпосереднього людського життя – соціальну сферу,
виробництво речей утворює його матеріально-виробничу сферу.
Типи і види сумісної діяльності людей. Кожен з типів суспільної діяльності
допускає множинність її конкретних видів. Сфера матеріального життя
суспільства перш за все включає в себе машинобудування, будівництво, сільське
господарство; сфера духовного життя – науку, релігію, мистецтво і т. п.
Аналіз всіх видів реальної людської діяльності виходить за межі завдань
соціальної філософії. Тут необхідні два застереження. По-перше, наведена система
типів діяльності охоплює лише «нормальні» форми людських занять і не включає
явище соціальної патології, наприклад злодійство чи озброєне пограбування. Хоча
для певних суспільств на певних етапах їх розвитку подібна деструктивна
діяльність є історично неминучою. Дефіцит засобів життєзабезпечення не може
не викликати в ньому злодійства, а тотальний перерозподіл власності не може не
супроводжуватись насильством і корупцією. Однак її асоціальність власне й
дозволяє не включати її в базисну модель суспільства.
По-друге, важливо враховувати що на рівні конкретних видів діяльності
розглянуті нами типи втрачають свою «ідеальність», виявляються у відношеннях
прямого і безпосереднього перетину взаємопроникнення. Наступний крок
приводить до виокремлення ще дрібніших компонентів суспільної системи,
важливе місце серед яких займають функціонуючі у суспільстві соціальні
інститути і групи.
Суспільний розподіл праці. Зрозуміти влаштування організаційної сфери
суспільного життя, не враховуючи законів виникнення, функціонування і
саморозвитку такого соціального інституту, як держава також неможливо, як
зрозуміти механіку відтворення безпосереднього людського життя. Саме
соціальна філософія повинна сформулювати основні принципи інституалізації
суспільного життя і пов’язані з ними принципи класифікації соціальних груп, їх
диференціації і стратифікації в рамках соціального цілого.
Для розуміння подібних принципів і механізмів ми повинні перейти від
аналізу форм суспільного виробництва необхідних соціальності до аналізу
процесів розподілу форм, засобів і результатів сумісної діяльності людей між її
учасниками. Колективна за своїм характером сумісна діяльність людей може бути
успішною лише в тому випадку, якщо вона правильно розподілена між її
учасниками.

143