Page 41 - 4431

продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних
знань до стадії практичного їх використання.
З метою сприяння розвитку науково-технічної діяльності держава бере на себе
зобов’язання щодо створення сучасної інфраструктури науки і підготовки науково-
технічних кадрів, надання державного фінансування та пріоритетного матеріально-
технічного забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних
науково-технічних програм, підтримки пріоритетних напрямів розвитку науки і
техніки. Державні інституції ведуть також статистику в науково-технічній сфері,
забезпечують створення ринку науково-технічної продукції, оцінюють науково-
технічний рівень досліджень, нових технологій та новинок техніки, проводять
експертизу науково-технічних проектів, налагоджують науково-технічне
співробітництво з іншими державами. Отже, суть державної науково-технічної та
інноваційної політики полягає у правовому і фінансовому забезпеченні розвитку й
функціонування науково-технічної сфери діяльності суспільства.
Основними завданнями науково-технічної та інноваційної політики є:
демократизація і децентралізація управління у сфері науки та техніки; урахування
вимог екологічної безпеки; підтримка конкуренції і підприємництва у науково-
технічній сфері; створення та розвиток ринку науково-технічної продукції;
збалансування розвитку фундаментальних і прикладних досліджень; визначення
напрямів, цілей та правових основ діяльності в науково-технічній сфері; створення
системи кредитно-фінансових, податкових та митних регуляторів; інформаційно-
консультативна підтримка суб’єктів науково-технічної діяльності.
Отже, основні завдання державного регулювання науково-технічної та
інноваційної політики зводяться до створення оптимального економічного механізму,
який має поєднувати державні та ринкові важелі впливу на наукові й інноваційні
процеси з орієнтацією на забезпечення економічного зростання України, її* інтеграції у
світову економіку.
Ці завдання реалізуються через здійснення функціональних повноважень
органами державного управління, а саме Верховною Радою України, Кабінетом
Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами державної влади,
місцевими органами державної влади, а також організаціями, установами та
підприємствами, що беруть участь у впровадженні науково-технічної політики.
Державне регулювання розвитку науки і техніки представлене як пряме та
опосередковане. Пряме державне регулювання науково-технічної діяльності
здійснюється за допомогою таких форм і методів: визначення державних пріоритетів
розвитку науки та техніки; формування та раціоналізація національних, державних і
міждержавних програм; формування та розміщення державного замовлення; бюджетне
фінансування певних видів науково-технічної діяльності; проведення державної
науково-технічної експертизи; створення системи науково-технічної інформації;
ведення патентно-ліцензійної діяльності; здійснення метрології, стандартизації та
сертифікації продукції у науково-технічній сфері; формування та заохочення науково-
технічних кадрів.
Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки на підставі комплексного
прогнозу соціально-економічного та науково-технічного розвитку держави визначає
Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів. Прогнозування забезпечують
державні інституції: головні інститути міністерств і відомств разом з науково-
дослідними інститутами HAH України. Державні органи та наукові організації
розробляють відповідну концепцію з визначення цілей, очікуваних економічних і
соціальних результатів, структурних змін у виробництві та обґрунтовують відповідні
для цього ресурси. Концепцію розглядає Кабінет Міністрів України.

41