Page 39 - 4431

Провідна роль у створенні єдиної узгодженої системи правової охорони
науково-технічної продукції відводиться новому ЦК. Відповідно до якого, до об’єктів
права інтелектуальної власності віднесено такі результати науково-технічної
діяльності: комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); наукові відкриття;
винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних
мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні
таємниці (ст. 420).
Класифікація договорів щодо науково-технічної продукції. Перш ніж розглянути
окремі договори щодо науково-технічної продукції, треба їх класифікувати з метою
створення їх певної узгодженої системи. Предметами договорів щодо науково-
технічної продукції може бути як готова продукція, так і та, що не існує на момент
укладення договору. У першому випадку йдеться про готовий науково-технічний
результат, яким можуть бути проведені дослідження, патентований (чи виведений),
наприклад, сорт рослин, порода тварин тощо. Якщо на момент укладення договору
результату немає, особа, зацікавлена в отриманні продукції (замовник), формує в
технічному завданні бажаний (очікуваний) науково-технічний результат. (Для наукових
досліджень такий бажаний (очікуваний) результат може мати негативний характер).
Відповідно першу групу договорів можна об’єднати назвою – “Договори на
передачу майнового права на науково-технічний результат та окремих прав, що з нього
випливають”. Друга група договорів у ЦК дістала назву – “Договори на виконання
науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт”. Метою цієї
групи договорів у кінцевому варіанті є не тільки проведення, виконання певних робіт, а
й досягнення певного результату, сформульованого в завданні замовника, та його
передача останньому з наданням тієї сукупності прав на отриманий результат, які
визначені договором. Договори про передачу готової науково-технічної продукції
також поділяються на 2 групи:
­ ті, що опосередковують передачу майнового права інтелектуальної власності на
науково-технічний результат;
­ ті, що опосередковують передачу окремих прав, які випливають із права
інтелектуальної власності на результат (права на використання, поширення
тощо), згідно з отриманою ліцензією.

Відповідно до природи дослідження, що його має здійснити виконавець,
розрізняють: на виконання науково-дослідних робіт та на виконання дослідно-
конструкторських і технологічних робіт.
Ринок науково-технічної інформації. Науково-технічна інформація як об’єкт
товарних відносин. Інформаційна продукція та послуги органів науково-технічної
інформації, а також підприємств, установ, організацій, окремих громадян, які
здійснюють науково-інформаційну діяльність, можуть бути об’єктами товарних
відносин, що регулюються чинним законодавством. Ціни на інформаційну продукцію
та послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених цим
Законом.
Формування ринку науково-технічної інформації. 1. Органи науково-технічної
інформації, підприємства, організації, громадяни, що здійснюють науково-
інформаційну діяльність і вільно реалізують свою інформаційну продукцію та
інформаційні послуги, є товаровиробниками, які беруть участь у створенні ринку на
загальних підставах незалежно від форм власності. 2. Товаровиробник має право
вчиняти будь-які дії стосовно реалізації своєї продукції, що не суперечать чинному
законодавству. 3. Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності,
що здійснюють науково-інформаційну діяльність, є вільними у виборі постачальників
інформації, форм відносин з ними, методів і видів інформування, а також номенклатури
інформаційної продукції та послуг, крім випадків, коли власники цих підприємств,

39