Page 38 - 4431

техніки й виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської,
проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності (ст. 1). Легальне
визначення науково-технічної діяльності міститься у абзаці 3 ст. 1 Закону України від
13 грудня 1991 р. “Про наукову й науково-технічну діяльність” (в редакції Закону від 1
грудня 1998 р.), що розглядається як інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована
на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки й технологій, і має такі
форми (види): науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські,
технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків
або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням
наукових і науково-технічних знань до стадії їх практичного застосування. Отже,
науково-технічна діяльність є не лише науково-дослідною творчістю, а й роботами у
сфері дослідно-конструкторської, технологічної та ін., а також перетворенням
результатів цієї творчості в безпосередню продуктивну силу. Головною її метою є
пізнання навколишнього середовища для подальшого застосування накопичених знань
на користь людині.
Як зазначає дослідник О. А. Підопригора, результати цієї діяльності становлять
предмет договорів на їх створення і використання, при чому коло цих результатів є
необмеженим і з розвитком науки й техніки розширюватиметься. Найвищими
досягненнями наукових досліджень є відкриття, а також так звані результати технічної
творчості - винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, ноу-хау,
непатентовані технічні рішення, селекційні досягнення, науково-технічна інформація та
інші об’єктивні результати науково-технічної творчості людини. Через свою складність
більшість наукових і науково-технічних досліджень та розробок провадяться
спеціалізованими установами, які займаються виключно або переважно науково-
дослідними, пошуковими, дослідно-конструкторськими та іншими роботами. (Щодо
науково-технічної діяльності треба враховувати, що вона охоплює не тільки суто
науково-технічні, а й інші види досліджень). Саме діяльність зазначених організацій,
мета якої є задоволення відповідного попиту з боку виробників конкретної продукції,
має формувати ринок науково-технічної продукції та визначати його структуру.
Наявність ринку результатів науково-технічної творчості сприяє визнанню як товару,
хоча й наділеного специфічними особливостями. Тому результати науково-технічної
творчості, що виступають як товари, називають науково-технічною продукцією.
Велика увага приділяється дослідженням у сфері рослинництва та тваринництва,
використанням сучасних методик ведення сільського господарства. З розвитком
аграрного виробництва має зрости значення договорів про використання “ноу-хау”,
непатентованих технічних рішень та ін.
Засади правового регулювання обігу науково-технічної продукції. Крім
наведених нормативних актів, принципові аспекти правового режиму науково-
технічної продукції визначають:
­ Конституція України, в ст. 41 якої зазначається, що кожен має право володіти,
користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої діяльності;
­ Закон України від 7 лютого 1991 р. “Про власність”, в ст. 13 якого об’єктами
права власності громадян визнаються твори науки, літератури та мистецтва,
відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські
пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці;
­ Закон України від 2 жовтня 1992 р. “Про інформацію”, в ст. 38 якого інформація
є об’єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави.
Інформація може бути об”єктом права власності як у повному обсязі, так і лише
об’єктом володіння, користування чи розпорядження.

38