Page 141 - 4428

витрати. Як операційні, так і постійні виробничі витрати у
собівартість продукції не включаються.
Облік витрат за системою “директ-кост” дозволяє
вирішувати такі задачі управління як:

- знаходження межі беззбитковості роботи підприємства;
- визначення нижньої межі ціни одиниці продукції;
- прогнозування оптимальних обсягів та структури виробництва

і реалізації продукції;
- визначення та проведення порівняльного аналізу прибут-
ковості різних видів продукції та ін.
При директ-костингу розраховують маржинальний дохід як

різницю між ціною реалізації і змінними витратами. Якщо мар-
жинальний дохід дорівнює постійним витратам (до них входять
постійні виробничі витрати, витрати на управління і збут), то

досягається точка рівноваги, за якою починається рентабельне
виробництво товару. Точку рівноваги (Q) розраховують за
формулою:

Q  P – Q  V – C = 0, (5.1)
де Q – обсяг виробництва у критичній точці;
P – ціна реалізації одиниці продукції;

V – змінні витрати на одиницю продукції;
С – постійні витрати.
Звідси,

Q  (P - V) = C, (5.2)
Q = C / (P – V). (5.3)
Таким чином, критична точка є наслідком від ділення

постійних витрат на маржинальний дохід.
Окрім наведеного методу «директ – костинг» у практиці каль-
кулювання скороченої собівартості виділяють наступні методи:
«верібл – костинг» («variable – costing») – метод, за якого до складу

собівартості включаються всі змінні («variable») виробничі витрати
(у тому числі непрямі змінні) ; «маржинал – костинг» («marginal –
costing») – метод, за якого до складу собівартості включаються

тільки прямі змінні витрати («marginal» – граничний).
Виокремлюють три напрями обліку витрат, кожен з яких має
свою мету:

 облік витрат з метою оцінки запасів та визначення
фінансового результату. Пов'язаний з веденням бухгалтерського
обліку та складанням фінансової звітності. Методика оцінки запасів

140