Page 84 - 4417

Можна побудувати модель в’язко-пружного тіла, послі-
довно з'єднавши пружний і в’язкий елементи (рисунок 2.3).

Рисунок 2.3 - Механічна модель в’язкопружної рідини
Якщо цю систему швидко навантажити, то в’язкий еле-
мент не встигне зрушитися з місця й буде поводитися, як за-
морожений, а деформацію візьме на себе пружина - і модель
поводиться як пружне тіло. Навпаки, при повільному наван-
таженні, наприклад, при сталій силі, до деякої невеликої ста-
лої деформації пружини додається в принципі необмежено
зростаюча деформація в’язкого елемента, тобто модель пово-
диться як пружна рідина, що називають рідиною Максвелла (а
також тілом або моделлю Максвелла). Ця рідина не підкоря-
ється закону в'язкості Ньютона й тому називається неньюто-
нівською рідиною.

2.3 Ньютонівські рідини

Розглянемо тонкий шар рідини між двома паралельними
пластинами, що розміщені один від одного на відстані dy
(рисунок 2.4.). Одна пластина нерухома, а до іншої докладено
зсувне зусилля F . У стаціонарних умовах зусилля F має
врівноважуватися з боку рідини силою, зумовленої в'язкістю.
Для ламінарної течії ньютонівської рідини напруження зсу-
ванню пропорційно градієнту швидкості, тобто
85