Page 88 - 4417

2.6 Бінгамівські пластики

Крива течії для цих матеріалів становить пряму лінію,
що перетинає вісь напруження зсуву на відстані  від її по-
y
чатку. Напруженням плинності  є межа, перевищення якої
y
призводить до виникнення в’язкої течії. Реологічне рівняння
для бінгамівських пластиків можна записати у вигляді

     p       y , (2.4)
y

де  p - пластична в’язкість або коефіцієнт жорсткості при
зсуві, чисельно рівний тангенсу кута нахилу кривої течії.
Поняття ідеалізованого бінгамівського пластичного тіла
досить зручно для практики, оскільки багато реальних рідини
дуже близькі до цього типу. Як приклад можна назвати шла-
ми, бурові розчини, масляні фарби, зубну пасту і стічні води.
Пояснення поведінки бінгамівських пластиків виходить з
припущення про наявність у рідини в стані спокою просторо-
вої структури, досить жорсткою, щоб чинити опір будь-якому
напруженню, що не перевершує за величиною межу плиннос-
ті. Якщо напруження перевищує межу плинності, то структу-
ра повністю руйнується і система поводиться як звичайна
ньютонівська рідина при напруженнях зсуву. Коли ж напру-
ження зсуву стає меншим структура знову відновлюється.

2.7 Псевдопластики

Псевдопластичні рідини не виявляють межі плинності, і
крива течії у них показує, що відношення напруження зсуву
до швидкості зсуву, тобто уявна в’язкість поступово знижу-
ється із зростанням швидкості зсуву. Крива течії стає ліній-
ною тільки за дуже великих, за числовим значенням, швидко-
стей деформації зсуву. Максимальний нахил графіка, що
отримав назву в’язкості при нескінченно великому зсуві, по-
значається через  .

Графік залежності між напруженням зсуву та його швид-
кістю в логарифмічних координатах у псевдо-пластичних ма-
теріалів найчастіше виявляється лінійним з тангенсом кута

89