Page 180 - 4417

ня, але дозволило застосовувати смолізацію при проходці
підземних виробок.
У розроблення рецептур хімічних способів закріплення
пісків і лесів великий внесок внесли д. т. н. Ашкелон В. В. і
Соколович В. Е.
В галузі хімічного закріплення глинистих і мулистих
ґрунтів було проведено дослідження із застосуванням хіміч-
них розчинів і постійного електричного струму. Вивчення
процесів електроосмосу в глинистих ґрунтах дозволило роз-
робити спосіб осушення котлованів у цих ґрунтах, що дає
можливість закладати фундаменти в них “насухо”. Щодо
поліпшення будівельних властивостей ґрунтів шляхом впливу
на них постійного електричного струму, то цей спосіб знахо-
дить дуже обмежене застосування в будівництві-головним
чином для додання стійкості схилах виїмок.
Враховуючи всезростаючу потребу в підвищенні міцнис-
них властивостей слабких глинистих і мулистих ґрунтів, у
лабораторії з 1975 р. ведуть розробки бурозмішувального спо-
собу закріплення таких ґрунтів.
Застосування розроблених хімічних способів у різних
сферах будівництва показало, що вони особливо ефективні
для поліпшення властивостей ґрунтів під фундаментами існу-
ючих споруд. Це значною мірою пояснюється тим, що пере-
творення ґрунту під фундаментом у камінь здійснюється, як
правило, без порушення експлуатації будівлі.
Існує кілька хімічних способів закріплення ґрунтів: це-
ментація, глинізації, бітумізація, силікатизація, смолізація,
електрохімічне закріплення і бурозмішувальне для створення
цементоґрунту.
9.4.1 Цементація
Цементація ґрунтів як спосіб являє собою заповнення пу-
стот, тріщин і великих пір у великоуламкових ґрунтах, утво-
рюючим з часом твердий цементний або цементно-глинистий
камінь.
Для цементації можна використовувати цементні, це-
ментно-піщані і цементно-глинисті розчини. У кожному ок-
ремому випадку необхідно вибирати як склад розчину, так і
його водоцементне відношення (В/Ц), яке може змінюватися
181