Page 184 - 4417

гіду; фенольні, що утворюються в результаті поліконденсації
фенолів і альдегідів; фуранові, що утворюються при конден-
сації фурфуролу і фурилового спирту; акрилові-похідні акри-
лової кислоти; епоксидні, що виходять при конденсації епіх-
лоргідрину (або дихлоргідрину) з поліамінами, фенолами, по-
ліспиртів та іншими сполуками.
Найприйнятнішою для закріплення ґрунтів за всіма кри-
теріями є карбамідна смола з різними затверджувачами. Ця
смола легко розчиняється у воді, має малу в'язкість, твердіє
при невисокій температурі, а найголовніше випускається віт-
чизняною промисловістю у вигляді клеїв у великому масштабі
і за своєю ціною цілком доступна. Для широкого використан-
ня при закріпленні ґрунтів.
Сутність способу полягає в нагнітанні в ґрунт гелеутво-
рюючого розчину, що складається з розчину смоли і затвер-
джувача у вигляді соляної або щавлевої кислоти. Спосіб за-
безпечує міцне закріплення, надає ґрунтам водонепроник-
ність. Крім того, спосіб дозволяє закріплювати карбонатні
ґрунти. При підвищеному вмісті карбонатів (до 3 %) прово-
диться попередня обробка ґрунту розчином кислоти в обсязі,
рівному обсягу гелеутворювального розчину.
9.4.6 Електрохімічне закріплення ґрунтів

Як встановлено дослідженнями, при електрохімічному
закріпленні ґрунту відбуваються три процеси:
1) електроосмос, у результаті якого ґрунт значно зневод-
нюється і ущільнюється;
2) реакція обміну, за якої поглинені натрії і кальцій
заміщуються воднем і алюмінієм;
3) структуроутворення, що є результатом світіння алю-
могелю.
Для закріплення слабких малопроникних ґрунтів, пред-
ставлених дрібними пісками, суглинками і супісками, розроб-
лений спосіб комбінованого застосування електричного стру-
му і хімічних розчинів, що вводяться в ґрунт під тиском у мо-
мент накладення на нього постійного електричного струму.
Зазвичай розчини вводять у ґрунт через перфоровані електро-
ди або через забивні ін'єктори. Поширення розчинів у ґрунті в
цьому випадку зумовлюється рухом води від анода до катода.
185