Page 201 - 4399

поверхню, утворену нормалями до поверхні провідника з
площами основ dS , одна з яких розташована всередині, а
друга − назовні провідника паралельно до його поверхні
(рис.15.1). Потік вектора індукції через цю поверхню
  
  n D dS , де D – величина вектора індукції поблизу
поверхні провідника, а dS – площа верхньої основи. Потік

через бічну поверхню рівний 0, бо вектор D паралельний до
твірної, а потік через основу, яка є всередині, дорівнює 0, бо
 
E , а отже, і D всередині провідника дорівнюють 0. Заряд в
середині поверхні  q   dS . Згідно з теоремою Гаусса
i
i
Dcos  dS   dS , бо cos  1, тому D   , але D   E  ,
0
звідки:

E  . (15.1)
 
0
З формули (15.1) випливає, що напруженість поля
провідника більша там, де більша густина зарядів. Густина
зарядів більша там, де більша кривизна поверхні. Вона росте
із збільшенням додатньої кривизни (опуклості) і зменшується
із збільшенням від’ємної кривизни (вгнутості). Особливо
велика густина на вістрях, тому напруженісь поля поблизу
вістря може бути настільки великою, що відбудеться йонізація
молекул повітря. Йони протилежного знака, ніж знак заряду
провідника, притягуються до нього і нейтралізують його
заряд. Йони того ж знака, що і заряд провідника, починають
рухатися від провідника і захоплюють з собою молекули
повітря, виникає електричний вітер.
Якщо внести незаряджений провідник в електричне поле,
то носії зарядів приходять в рух. Електрони рухаються проти
поля і створюють на одному з кінців негативний заряд. Біля
протилежного кінця виникає нестача електронів і цей кінець
провідника заряджується позитивно. Заряди на кінцях

200