Page 20 - 4361

2. Вершини кутів повороту вибирають проти середини
перешкоди з таким розрахунком, щоб траса обгинала цю
перешкоду.
3. Кути повороту прагнуть робити, за можливістю, не
0
більше 20-30 , щоб помітно не подовжувати трасу.
4. У всіх випадках трасу прагнуть розмістити на
землях, які мають найменшу цінність для народного
господарства.
Положення траси в гірських районах визначається
висотними перешкодами, або рельєфом. Оскільки ухили
гірської місцевості значно перевищують допустимі ухили
траси, то трасування тут проводиться так званим напруженим
ходом, коли кожна лінія задається граничним ухилом .
При трасуванні в гірських умовах необхідне
дотримання таких правил :
1. Трасу ведуть граничним ухилом, дотримуючись так
званої лінії нульових робіт. Ухил зменшують (або задають
рівним нулю) тільки на окремих ділянках, заданих технічними
умовами.
2. Елементи плану траси та висоти землі підбирають з
розрахунком наперед складеного проектного профілю і вимог
сполучення кривих і прямих.
3. Кути повороту та їх величини призначають,
виходячи з умов дотримання напрямку трасування і
розрахункового розвитку лінії; при цьому намагаються
уникати малих радіусів кривих, на яких необхідно значне
змягчення ( зменшення ) допустимого ухилу.
Для врахування нерівностей місцевості в напрямах,
перпендикулярних до осі траси, використовують поперечні
профілі, які будують в одному масштабі - 1:200, 1:100, 1:50
(горизонтальний і вертикальний).
За умовами прокладання на місцевості траси поділяють
на чотири категорії: долинні, вододільні, косогірні та

20