Page 8 - 4337
P. 8

поза  цією  наукою,  за  її  межами  і  не  виводяться  із  самого
            дослідження.
                  1.  Методологія    –  вчення  про  систему  наукових  принципів,
            форм і способів дослідницької діяльності  – має чотирьох рівневу

            структуру.  Нині  розрізняють  фундаментальні,  загальнонаукові
            принципи, що становлять власне методологію, конкретно наукові
            принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або

            наукової  галузі,  і  систему  конкретних  методів  і  технік,  що
            застосовуються  для  вирішення  спеціальних  дослідницьких
            завдань.
                  2.  Філософська,  або  фундаментальна,  методологія  є  вищим

            рівнем  методології  науки,  що  визначає  загальну  стратегію
            принципів  пізнання  особливостей  явищ,  процесів,  сфер
            діяльності.

                  Розвиток  методології    –  одна  зі  сторін  розвитку  пізнання  в
            цілому.  Спочатку  методологія  ґрунтувалася  на  знаннях,  які
            диктувала геометрія як наука, де містилися нормативні вказівки

            для  вивчення  реального  світу.  Потім  методологія  виступала  як
            комплекс  правил  для  вивчення  всесвіту  і  перейшла  у  сферу
            філософії.  Платон  і  Арістотель  розглядали  методологію  як

            логічну універсальну систему, засіб істинного пізнання.
                  Тривалий  час  проблеми  методології  не  посідали  належного
            місця в науці через механістичність або релігійність тих чи інших
            поглядів  на  світ.  3разком  пізнання  були  принципи  механіки,

            розроблені  Г.  Галілеєм  і  Ф.  Декартом.  Емпіризм  протягом
            багатьох  століть  виступав  вихідною  позицією  при  розгляді  всіх
            проблем.

                  Ідеалісти  І.  Кант  і  Г.В.Ф.  Гегель  дали  новий  поштовх
            розвиткові методології, спробували розглянути закономірності в
            самому  мисленні:  сходження  від  конкретного  до  абстрактного,
            суперечності розвитку буття і мислення та ін.

                  Усі  досягнення  минулого  були  опрацьовані  у  вигляді
            діалектичного методу пізнання реальної дійсності, в основу якого
            було  покладено  зв'язок  теорії  і  практики,  принципи  пізнання

            реального світу, детермінованості явищ, взаємодії зовнішнього і
            внутрішнього, об’єктивного і суб’єктивного.
                  Діалектична           логіка        пізнання         стала       універсальним

            інструментом  для  всіх  наук,  при  вивченні  будь-яких  проблем
            пізнання і практики.


                                                         8
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13