Page 13 - 4337

зовнішнім середовищем, ієрархічність, цілеспрямованість,
самоорганізацію.
3гідно з цим сформувалися відповідні методологічні
принципи, які забезпечують системну спрямованість наукового

дослідження і практичного пізнання об’єкта:
- принцип цілісності, за яким досліджуваний об’єкт виступає
як щось розчленоване на окремі частини, органічно інтегровані в

єдине ціле;
- принцип примату цілого над складовими частинами, який
означає, що функції окремих компонентів і підсистем
підпорядковані функції системи в цілому її меті;

- принцип ієрархічності, який постулює підпорядкованість
компонентів і підсистем системі в цілому, а також супідрядність
систем нижчого рівня системам більш високого рівня, внаслідок

чого предметна галузь теорії набуває ознак ієрархічної
метасистеми;
- принцип структурності, який означає спосіб закономірного

зв'язку між виділеними частинами цілого, що забезпечує єдність
системи, зумовлює особливості її внутрішньої будови;
- принцип самоорганізації означає, що динамічна система

іманентно здатна самостійно підтримувати, відтворювати або
удосконалювати рівень своєї організації при зміні внутрішніх чи
зовнішніх умов її існування та функціонування задля підвищення
стійкості, збереження цілісності, забезпечення ефективних дій чи

розвитку;
- принцип взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, за яким
жодна із систем не може бути самодостатньою, вона має

динамічно змінюватись і вдосконалюватись адекватно до змін
зовнішнього середовища.
Виходячи з системного підходу, виділяють декілька типів
систем. Найчастіше системи характеризують "парними" типами.

Виділяють такі типи систем:
- одно функціональні і багатофункціональні;
- матеріальні та ідеальні (концептуальні);

- відкриті і закриті;
- невеликі і великі;
- прості й складні;

- статичні і динамічні;
- детерміновані і стохастичні (імовірнісні);

13