Page 128 - 4332
P. 128

8.2. Методичні вказівки для вивчення питань на
                             самостійне опрацювання

                        Питання на самостійне опрацювання

              1  Сутність  концепцій  деідеологізації  та  реідеологізації
           суспільного життя. Ідеологія і наука.
              2  Ідейні  засади  політичного  екстремізму  (фашизм,
           анархізм, троцькізм).

              Література

              1 Політологічний енциклопедичний словник : Навчальний
           посібник. – К., 1997. – С.140-141.
              2 Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної
           науки) : Підручник / П. П. Шляхтун. – К., 2002. – С.559-564.

              Відповідь на перше питання варто почати з порівняльної
           характеристики  ідеології  та  науки.  Так,  зокрема,  зазначити,
           що  ідеологія,  як  і  наука,  базується  на  певних  теоретичних
           основах, використовує раціональні методи розмірковування та
           переконання. Але, на відміну від науки, вона спрямована не на
           пізнання істини, а на досягнення певних політичних цілей, які
           відповідають  інтересам  тих  чи  інших  соціальних  груп.
           Наукова  теорія  не  терпить  оціночних  суджень,  тоді  як
           ідеологія обов’язково будується на припущеннях та оцінках.
           Наукова  теорія,  щоб  відповідати  своєму  призначенню,  має
           будуватись  виключно  на  фактах,  уже  встановлених  та
           перевірених  наукою,  а  ідеологія  нерідко  будується  на
           суб’єктивних передумовах та умовних тлумаченнях.
              Таким чином, жодна ідеологія не дає безумовно вірного та
           цілком надійного відображення дійсності, а тому ідеали, цілі
           та  програми  діяльності,  які  формуються  ідеологами,  можуть
           суттєво  відрізнятися  від  реальних  суспільних  ситуацій  і
           можливостей.  Виходячи  з  таких  особливостей  ідеології  як
           форми  свідомості,  деякі  із  західних  мислителів  (зокрема
           К. Мангейм)  оголосили  її  “хибною  свідомістю”.  Наступним
           кроком  в  цьому  напрямку  стало  виражене  американським
           дослідником Д. Беллом в 60-і роки ХХ ст. прагнення взагалі
                                         126
   123   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133