Page 125 - 4332

доктрини знаходять свій вираз в програмних документах
політичних партій).
Третє питання. Досвід підтвердив, що політична
ідеологія реалізується в доктринах, які виправдовують
прагнення певних суспільних сил до завоювання та
використання влади і намагаються відповідно до цього
підпорядкувати громадську думку. Кожна з політичних
доктрин не лише містить певні політичні цінності й
орієнтири щодо оптимізації різних сфер суспільного життя,
а й намагається пропагувати свої цілі та ідеали, вимагає
цілеспрямованих дій громадян щодо досягнення певної
мети.
Лібералізм (лат. liberalis – вільний) – політична та
ідеологічна течія, що об’єднує прихильників
парламентського ладу, вільного підприємництва та
демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.
В останній третині XIX ст. почав складатися новий тип
лібералізму – неолібералізм, або “соціальний” лібералізм –
сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної
ідеології та політики, що сформувався як відображення
трансформації буржуазного суспільства від вільного
підприємництва до державно-монополістичного
регулювання економіки, інституціалізації нових форм
державного втручання в суспільне життя; “етатистський”
різновид лібералізму зі збереженням принципу демократії,
вільної конкуренції, приватного підприємництва.
Неолібералізм виходить із необхідності партнерства між
урядом, бізнесом і працею на всіх рівнях господарського
механізму.
Нині ліберальний рух налічує до 110 партій; 60 із них
об'єднані в Ліберальний Інтернаціонал, створений у 1947
р. В Україні лібералізм як політична доктрина
представлений групою різноманітних ліберальних партій і
рухів. Його прихильники виступають за формування
вільного ринку, забезпечення умов для різних форм
економічної діяльності, розвиток конкуренції.
Консерватизм (лат. соnservаге – зберігати, охороняти) –
політична ідеологія і практика суспільно-політичного

123