Page 112 - 4332

Еліта політична – це меншість суспільства, що утворює
достатньо самостійну, відносно привілейовану групу, наділену
особливими психологічними, соціальними й політичними
якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та
здійсненні рішень, пов’язаних із використанням державної влади
або впливом на неї.
Серед основних рис політичної еліти радимо виділити:
 надзвичайне становище у суспільстві з правом
висунення основних політичних лідерів держави;
 право на привілеї;
 закритість або напівзакритість для чужих соціальних
верств;
 психологія вищості, тверді переконання;
 власна ідеологія;
 доступ до закритої інформації та високої культури;
 здатність до самопожертви заради збереження влади.
Політична еліта є внутрішньо диференційованою. Вона
поділяється на правлячу еліту, яка здійснює державну владу та
опозиційну (контреліту). Призначенням першої є оволодіння
владою та утримання її, дії ж контреліти спрямовані на те, щоб
відібрати владу в панівної еліти. Контреліта – це опозиційна,
щодо панівної еліти, частина бюрократії, соціальна група, яка
виборює право на входження в еліту або на створення нової
еліти. Функціями контреліти стає критика владних структур,
спротив здійсненню соціально-економічних перетворень та
політичному оновленню суспільства, вимога внесення коректив
у систему політичної влади.
Для повного розуміння природи і місця політичних еліт в
суспільстві студентам рекомендуємо ознайомитися з основними
положеннями елітарних концепцій. Перші концепції у їхньому
сучасному вигляді було розроблено Г. Москою, В. Парето та
Р. Міхельсом.
Італійський соціолог і політолог Гаетано Моска у праці
“Основи політичної науки” (1896) довів неминучий поділ
суспільства на тих, хто керує, і тих, ким керують. Цей поділ є
необхідною умовою існування цивілізації. Вчений виділив два
типи партійної верхівки: “аристократична” (закрита) та
“демократична” (відкрита). Важливим критерієм входження в
110