Page 116 - 4332

 політичний вплив повинен бути всезагальним і
розповсюджуватися на всіх членів керованої спільноти;
 лідерство закріплюється у певних нормах, правилах,
привілеях, повноваженнях.
У системі політичного лідерства виділяються три головні
компоненти:
 соціальні умови і чинники, які впливають на
політичного лідера;
 індивідуальні соціально-психологічні особливості
лідера;
 ресурси чи засоби, якими володіє лідер для здійснення
політичної діяльності.
 Далі слід зауважити, що політичне лідерство
передбачає:
 здатність відчувати, аналізувати мотиви поведінки
людей, інтегрувати їх, корегувати поведінку об’єкта з
урахуванням його потреб і цілей розвитку;
 уміння створювати сприятливий морально-
психологічний клімат політичного життя своєї спільноти;
 відповідність стилю лідерства цілям оптимального
співвідношення стратегічних і поточних завдань, рівню
політико-психологічної культури, домінуючим ціннісним
орієнтаціям суспільства тощо.
У політичній науці існує багато теорій, концепцій і
трактувань лідерства.
Теорія рис лідерства пояснює природу політичного лідерства
видатними індивідуальними рисами людини, які рано чи пізно
приводять її до влади: розвинений інтелект, сила волі,
цілеспрямованість, організаторські здібності, компетентність та
ін. Усе це має витворити нову якість, що забезпечує лідерові
здатність уміло вирішувати весь комплекс проблем.
Ситуаційна концепція. Лідер діє в межах певної ситуації, він
необхідний як рушій, що розв’язує актуальну для певного
періоду проблему.
Теорія послідовників. Політичне лідерство розглядається як
особливі відносини між лідером і підлеглими або тими, хто його
обрав. На лідера впливають його послідовники, а не тільки лідер
впливає на них.
114