Page 117 - 4332
P. 117

Серед  психологічних  концепцій  лідерства  виділяється
           концепція  З.Фрейда,  який  доводив,  що  витоки  лідерства
           знаходяться  у  людській  психіці.  З.Фрейд  пояснював  лідерство
           несвідомим  прагненням  індивіда  панувати  над  іншими.  Це
           прагнення  він  іменував  “лібідо”.  Вчений  виділив  дві  категорії
           індивідів за критерієм їх ставлення до лідерства: ті, хто прагнуть
           до  влади,  і  ті,  хто  відчуває  внутрішню  потребу  у
           підпорядкуванні, покровительстві.
              Марксистські  теорії  пояснюють  природу  політичного
           лідерства  із  соціально-класових  основ  суспільства.  Політичні
           лідери завжди представляють певні класи.
              Щодо  типології  лідерства,  то  тут  також  побутують  різні
           підходи. Німецький соціолог і політолог М. Вебер виокремлює
           три типи лідерства:
              1) традиційне лідерство;
              2) харизматичне лідерство;
              3) раціонально-легальне лідерство.
              Традиційне  лідерство  базується  на  вірі  підлеглих  у  те,  що
           влада  законна,  оскільки  вона  існувала  завжди,  і  ця  влада
           пов’язана  з  традиційними  нормами,  на  які  посилається
           правитель.  Правитель,  який  зневажає  традиції,  може  бути
           позбавлений влади.
              Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у
           надзвичайні здібності вождя та його винятковість. Народ вірить
           у  те,  що  такий  лідер  покликаний  самим  життям  виконувати
           виняткову місію.
              Раціонально-легальне лідерство означає появу в суспільному
           житті  політичного  лідера  через  демократичні  вибори,  що
           відповідають вимогам закону. Лідеру, обраному таким шляхом,
           надаються  широкі  повноваження,  за  будь-які  зловживання  він
           нестиме відповідальність перед виборцями.
              За стилем розрізняють авторитарне лідерство, що передбачає
           одноосібний  вплив  і  ґрунтується  на  погрозі  силою,  та
           демократичне  лідерство,  яке  дає  змогу  членам  групи  брати
           участь  в  управлінні  її  діяльністю.  За  видами  виокремлюють
           формальне     та   неформальне     лідерство.   Відповідно    до
           сформульованої  лідерами  мети  або  програми  дій  їх  можна
           поділити  на  романтиків  та  прагматиків.  Відповідно  до

                                         115
   112   113   114   115   116   117   118   119   120   121   122