Page 106 - 4332

2 Політологія : історія та методологія / За ред.
Ф. М. Кирилюка. – К., 2000.
3 Політологія : Підручник / За ред. Бабкіної О. В.,
Горбатенка В. П. – К., 2001.
4 Політологія : терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці.
Навчальний словник-довідник / Наукова редакція В. М. Пічі. –
К.-Л., 2001.
5 Рудич Ф. Політологія : Підручник / Ф. Рудич. – К., 2000.
6 Уткин О. Політичне лідерство і лідери / О. Уткин // Віче. –
2002. – № 4.
7 Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної
науки) : Підручник / П. П. Шляхтун. – К., 2002.

Надзвичайно важливим чинником і необхідною умовою
функціонування політичної сфери суспільства є політична
культура як складова загальної культури. В енциклопедичному
словнику зазначено, що культура (від лат. сultura – обробіток,
виховання, освіта, шанування) – це історично визначений рівень
розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини,
виражений в типах і формах організації життя і діяльності
людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних
цінностях; поняття “культура” вживається для характеристики
певних історичних епох, а також специфічних сфер діяльності
або життя людей; у більш вузькому розумінні – сфера духовного
життя людей.
Політична культура являє собою відносно самостійний вид
культури поруч із матеріальною і духовною. Зазначимо, що від
політичної культури людей вирішальною мірою залежать
характер і напрями політичного процесу, стабільність і
демократизм політичної системи суспільства. Політична
культура, як соціальне явище, виникла з появою держави у IV –
III тис. до н.е. Вона була предметом уваги Платона, Аристотеля,
Макіавеллі, Монтеск’є, Токвіля та інших мислителів. А сам
термін “політична культура” вперше запровадив у науковий обіг
німецький філософ-просвітитель Іоганн Готфрід Гердер (1744-
1803). Систематично використовувати термін почали в 50-х
роках XX ст. Ґрунтовна розробка теорії політичної культури
зв’язана з іменами американських політологів Г. Алмонда та С.

104