Page 102 - 4332

неоконсервативні) помірковані, користуються засобами у
рамках правового поля.
Статус партії характеризує її місце та роль у суспільстві й
державі та передбачає юридичний, територіальний і владний
аспекти. За юридичним статусом партії бувають легальні та
нелегальні, за географічною поширеністю і густотою
організації – регіональні, що діють у певному регіоні;
національні, діяльність яких поширюється на всю територію
держави; наднаціональні, що мають розвинені міжнародні
структури. Владний статус передбачає представництво партій
у державних органах. За владним статусом партії поділяють
на опозиційні, парламентської більшості і парламентської
меншості.
За соціальною структурою й електоратом відображається
соціальний склад партії, а також партійні орієнтації тих чи
інших соціальних груп.
Іншою типологією є поділ партій за місцем, яке вони
посідають у політичній системі : неподільно пануючі в
політичній системі, як це буває за тоталітарних та
авторитарних режимів; правлячі, тобто такі, що легітимним
шляхом здобули і здійснюють державну владу; опозиційні –
тобто такі, які не є правлячими в даний момент і перебувають
в опозиції до здійснюваного правлячими партіями
політичного курсу.
У сучасній західній політології поширена трикомпонентна
типологія – виокремлення кадрових, масових партій і партій
виборців. Масові партії (соціал-демократичні, комуністичні)
мають за базу великі соціальні групи, добре зорганізовані,
згруповані на основі певних світоглядних принципів, існують
переважно за рахунок внесків. Кадрові партії не мають
обов’язкового членства, внесків, постійних зборів. Вони
спираються на існуючі соціально-політичні структури та
впливових у виборчих акціях осіб. Це забезпечує їм широку
підтримку громадян під час виборів.
До нетрадиційних партій належать екологічні, жіночі,
партії любителів пива і т.д., які ґрунтуються на еклектичній
ідеології, відмові від професійного апарату, прискореній
ротації лідерів.

100