Page 86 - 4329

організації: ланцюжкову, багатозв'язкову, зіркову, ієрархічну.
За ланцюжкової структури комунікації рішення, яке передається з одного кінця
в інший, стає відомим усім виконавцям і всіма обговорюється. Всі зв'язки в такій
комунікації однакові, а командний стиль керівника відсутній. Така структура
взаємовідносин розпадається, якщо порушується зв'язок між двома учасниками
комунікації.
За багатозв’язкової структури комунікації всі їі учасники пов'язані між собою.
Вона відзначається достатньою стійкістю і швидкістю передачі інформації. Відношення
командування яскраво виражені. В практиці управління вона найчастіше зустрічається
на рІВНІ первинного колективу.
За зіркової структури комунікації яскраво виявляється «комутатор-керівник»,
через якого передаються всі завдання. Всі зв'язки зосереджуються на керівникові.
Стійкість і швидкість передачі інформації невисокі.
Для ієрархічної структури комунікації характерні яскраво виражені командні
відносини. Проміжні ланки одночасно є підлеглими і командними.
Організаційно-управлінські рішення оформлюють у вигляді наказу або
розпорядження, після чого вони набувають сили. Однак велика кількість рішень мігрує
в організації у вигляді усних розпоряджень, завдань, побажань та інших керуючих
директив. Головне завдання менеджера полягає в тому, щоб організувати виконання
такого рішення, забезпечити координацію і контроль виконання.
Таким чином, організація виконання рішень немислима без контролю. Контроль
виконання рішень є завершальною стадією управлінського циклу. Він набуває форми
зворотного зв'язку, за допомогою якого можна одержати інформацію про виконання
рішення, досягти мети, що її намітила організація.
Головне призначення контролю полягає у своєчасному виявленні можливих
відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також у своєчасному прийнятті
заходів щодо їх ліквідації.
За допомогою контролю не тільки виявляються відхилення від завдаfoIЬ,
сформульованих у рішеннях, але й визначаються причини цих відхилень.
Методи реалізації рішень повинні бути такими, які можна застосувати на
практиці.
Другою вимогою є економічність рішень. Ефект повинен бути більшим, ніж
затрати, пов'язані з Їх реалізацією.
Методи реалізації рішень повинні бути точними. Вони мають забезпечувати
відповідність одержаного результату тому, якого очікували.
Методи реалізації рішень повинні бути надійними, не допускати значних
помилок і не створювати ситуацій з підвищеним ризиком.
Успіх у справі вирішення проблем зумовлений впливом трьох груп факторів:
організаційних, матеріальних і особистих. До організаційних факторів відносять,
насамперед, здатність організації своєчасно перебудуватися для вирішення проблеми у
відповідності до умов, які змінилися.
Другий фактор – це своєчасність виявлення проблеми і наявність необхідного
запасу часу для виходу з ситуації, яка склалася.
Третій фактор – це можливі наслідки. Якщо прогноз сприятливий, то виконавці
будуть працювати з піднесенням, а якщо несприятливий – неохоче. У першому випадку
результат буде більший від очікуваного, а в друтому – гірший.
На ефективність реалізації рішення впливає надійність організації, її
стабільність у відношенні до різноманітних перешкод, які можуть створити відхилення
від наміченого шляху.
До матеріальних факторів відносять наявність необхідних для цього ресурсів –
природних, технологічних, інформаційних тощо та можливість вільного маневрування
ними.

85