Page 127 - 4306

шення.
3. Культура як умова вирішення глобальних проблем люд-
ства.
4. Взаємодія культур і національна самобутність народів.
Тенденції культурної універсалізації та її форми.

1. Виникнення та сутність поняття «глобальні про-
блеми людства». Діяльність «Римського клубу»

Кінець XX – початок XXI ст. у порівнянні з попере-
дніми періодами характеризується небаченим прискорен-
ням розвитку усіх сфер суспільного життя. Насамперед це
стосується сучасного машинного виробництва і самої лю-
дини. За останні 100 років усі соціально-економічні показ-
ники в декілька разів перевищили досягнення людства за
всю його попередню історію. Зокрема, чисельність насе-
лення зросла більш як у тричі з 1,4 млрд. до понад 5 млрд.
Тільки у одному Китаї щорічно народжується біля 15 млн.
людей. Зазначимо, що за попередні 19 століть цей приріст
склав лише 1,2 млрд. У XX ст. світове промислове вироб-
ництво зросло майже у 20 разів. Тут відбувся не просто
кількісний ріст. Принципово змінилася його якість. За цей
період людство оволоділо електричною та атомною енергі-
єю, принципово іншими стали предмети праці і умови ви-
робництва, набагато зросли можливості передачі інформа-
ції. У кінці XX ст. народи усвідомили свою залежність
один від одного і від загального розвитку людської спіль-
ноти.
Протягом останніх двох десятиріч глобальні пробле-
ми світового розвитку перебувають у центрі уваги науко-
вців і політиків. Вони обговорюються на міждержавних
рівнях, в міжнародних організаціях. Шкала поглядів на їх
розв’язання охоплює все, що можна розмістити між край-
німи межами - оптимізмом і песимізмом. Не оминають цю
проблему і засоби масової інформації, часто подаючи її
складові як певну сенсацію, яка не має нічого спільного з
науковим аналізом майбутнього розвитку людства. Крім
того існує побутовий рівень усвідомлення глобальних про-
блем, який асоціюється з вселенською катастрофою.
Специфіка глобальних проблем полягає в тому, що

127