Page 131 - 4306

культурного поля людини загрожує всім. Зокрема, Річард
Пек, американський письменник, вважає, що існує тенден-
ція втрати національних культур. Гвінейський поет Елдор
Проенс стверджує, що припинилось наслідування культур.
Більш однозначно з цього приводу висловився А. Возне-
сенський: «Рівній небезпеці піддається як зовнішня, так і
внутрішня духовність: із крахом однієї з них загине і друга».
Система «людина – природа» складалась тисячоліт-
тями. На початку людської історії в ній діяли табу, ритуа-
ли, культи, що адекватно часу забезпечували єдність при-
родного і штучно створеного. Людина мислила синкретич-
но, не виділяючи себе із природного середовища. Матеріа-
лістичний погляд на світ не тільки сприяв появі нових ма-
шин і механізмів, а й відділив людину від першооснов бут-
тя. Екологічна проблема віддзеркалює обмеженість сучас-
ної стадії прогресу людства і реалізується в процесах, що
загрожують глибинним засадам людського буття. Протя-
гом всього історичного розвитку людства індивід вбачав у
природі, навіть у прояві її всемогутності, невід’ємний еле-
мент свого існування. На сучасному етапі, внаслідок неро-
зумного втручання людини в природу, остання все більше
починає проявляти себе як могутня сила, що зможе знищи-
ти все людство. В останні двадцять років різко погірши-
лась екологічна ситуація, біосфера почала втрачати життє-
придатність для людини, впливи зовнішнього світу почали
накопичуватись в спадковості людей. Є дані про те, що
«відплата» природи за порушення її законів на 30 відсотків
вплинула на здоров’я людини. Сьогодні природні катаклі-
зми забирають із життя десятки тисяч людей. Зростає час-
тота їх проявів. Техногенні катастрофи стають нормою
життя людської спільноти.
Розв’язання глобальних проблем у кожному конкрет-
ному випадку має свою специфіку. Однак означені про-
блеми містять прикметник глобальні, а отже і причинно-
наслідкові зв’язки, що дозволяють виробити певні узагаль-
нені підходи, проекти, програми, зробити прогнози на
майбутнє. У 80-ті роки глобальні проблеми, що накопичу-
валися десятиріччями, застали людство зненацька. Це ста-
ло причиною формування песимістичних і реалістичних
прогнозів розвитку людства. Зокрема, Дж. Форрестер,
131