Page 78 - 4304
P. 78

судна, побудовані в 1904 р., і здійснювали рейси між Європою та

            Америкою. Водотоннажність кожного було 16 тис. т, при довжині
            понад 170  м  і  осадкою 8,5  м.  Швидкість  пароплавів  становила
            близько 20 вузлів (37 км/год.).
                   Потужність і швидкість морських та океанських суден дедалі

            зростали.  Це  особливо  відноситься  до  лайнерів –  величезних
            рейсових  суден,  які  будувалися  конкуруючими  між  собою
            пароплавними  компаніями ("К'юнард-Лайн", "Уайт-Стар-Лайн",

            "Північно-Німецький Ллойд" та ін.) У 1904 р. було лише 4 судна
            тоннажем  більше 10  тис.  т  кожне.  У 1906  р.  була  спущена
            "Кампанія", трансатлантичний пароплав водотоннажністю 36 тис. т,
            довжиною 209  м.  У 1907  р.  та  ж  компанія "К'юнард-Лайн"

            вибудувала "Лузітанію"  водотоннажністю 36  тис.  т,  довжиною
            247 м і потужністю парових турбін 6 тис. л. с. "Лузітанія" розвивала
            швидкість 25 вузлів (47 км/год.).

                   Найшвидкохіднішим  турбінним  судном (28  вузлів  –
            52  км/год.),  збудованим  в  перше  десятиліття XX  ст.  була
            "Мавританія" –  англійське  судно  водотоннажністю 36  тис.  т,

            довжиною 240  м.  Потужність  парових  турбін "Мавританії"
            дорівнювала 78 тис. л/с.
                   У 1907 р. налічувалося вже 116 турбоелектроходів. Швидкість

            лайнерів  зросла  настільки,  що  перехід  через  Атлантичний  океан
            став відбуватися за 7,6 і нарешті (перед першою світовою війною)
            за 5 днів.
                   Початок XX  ст.  був  відзначений,  як  ми  вже  знаємо,

            посиленням  суперництва  Німеччини  та  Англії.  Це  проявилося  у
            сфері морського транспорту.
                   З 1890 по 1914 р. тоннаж англійського флоту виріс на 88 %, а

            німецького  на 247 %.  У  ці  роки  були  спущені  на  воду  найбільші
            суди:  в  Англії – "Аквітанія"  довжиною 275  м  і  водотоннажністю
            45 тис. т, "Олімпік" – 269 м і 60 тис. т, у Німеччині – "Імператор"
            довжиною 280 м і водотоннажністю 52 тис. т, "Фатерланд" – 289 м і

            65,8 тис. т, "Бісмарк"  – 291 м і 64 тис. т відповідно.
                   Важливим  технічним  нововведенням  була  поява  дизельних
            суден-теплоходів. Ідею установки двигунів внутрішнього згоряння

            на  судах  вперше  висунув  у 1898  р.  професор  Петербурзького
            політехнічного інституту К. П. Боклевский (1862-1928).
                   Перший  дизельний  танкер "Вандал"  був  довжиною 74  м,
            шириною близько 10 м і осадкою близько 2 м. Він мав вантажність



                                                          78
   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83