Page 82 - 4302
P. 82

Плазмове напилення. Плазмове напилення - це процес нане-
                            сення покриттів напиленням, при яким для розплавлення і перене-
                            сення  матеріалу  на  поверхню  деталі  використовуються  теплові  і
                            динамічні властивості плазмової дуги.
                                Потрапляючи в плазмовий струмінь, порошок розплавляється і
                            набуває певної швидкості польоту, яка досягає найбільшої величи-
                            ни на відстані 50-80 мм від зрізу сопла плазмотрона. На цій відстані
                            доцільно розташовувати деталь.
                                Переваги плазмового напилення: цим способом вдається нано-
                            сити покриття зі всіх матеріалів, які не розкладаються та не випаро-
                            вуються за звичайних температур (оксиди, нітриди, карбіди і   псев-
                            досплави); витрати на отримання азотної плазми вдвоє менше вар-
                            тості киснево-ацетиленового полум’я при еквівалентних виділеннях
                            енергії; процес дозволяє повністю автоматизувати технологію; мо-
                            жливість нанесення  покриттів на деталі різноманітної конфігурації
                            (плоскі, криволінійні поверхні, тіла кочення).
                                При  плазмовому  напилені  продуктивність  плазмотронів  скла-
                            дає від 2 до 20 кг/год. Та  в порівнянні з електродуговим напилен-
                            ням, плазмове має меншу продуктивність.
                                Технологічний  процес  підготовки  поверхні  при  плазмовому
                            напилені  покриттів  для  підвищення  зносостійкісті  циліндричних
                            поверхонь деталей типу “вал”, а також фігурні та плоскі поверхні,
                            знос яких не перевищує 1,0-1,5 мм, передбачає такі операції:
                                -  очищення  деталей  від  бруду,  масляних  і  смолистих  відкла-
                            день, а при нерівномірному їх зношуванні – механічну обробку для
                            усунення нерівностей і надання поверхні правильної геометричної
                            форми;
                                - сушіння деталей після промивання в сушильній шафі за тем-
                            ператури 80-150 °С або обдування стислим повітрям;
                                - механічну  обробку залежно від вигляду деталі і  місця напи-
                            лення. Поверхні деталей типу “вал”, які не піддавалися гартуванню
                            і  хіміко-термічній  обробці,  проточують  на  токарному  верстаті  на
                            глибину не менше 0,1мм на сторону. Поверхні під підшипники об-
                            робляють різанням. Корінні та шатунові шийки колінчастого валу
                            шліфують на круглошліфувальному верстаті;


                                                           82
   77   78   79   80   81   82   83   84   85   86   87