Page 114 - 4302
P. 114

-  велика  кількість  отруйних  виділень,  що  утворюються  при
                            електролізі;
                                - товщина відкладення покриття практично не перевищує
                            0,3 мм;
                                - гладкий хром погано утримує змащувальне масло.
                                Електролітичні осадження хрому відрізняються від інших галь-
                            ванічних процесів як за складом електроліту, так і за умовами про-
                            тікання процесу. Ці особливості полягають у наступному: як елект-
                            роліт використовують хромову кислоту (водний розчин хромового
                            ангідриду СrO 3) із невеликими добавками сірчаної кислоти (Н 2SО 4),
                            а не розчини їх солей, як при осадженні інших металів. Концентра-
                            ція хромового ангідриду в електроліті може коливатися в широких
                            межах - від 100 до 400 г/л, а сірчаної кислоти - від 1 до 4 г/л (при-
                            чому  співвідношення  СrO 3:Н 2S0 4  повинне  знаходитися  в  межах
                            90:120). У цьому випадку вихід по струму хрому найбільший і про-
                            цес йде стійко.
                                Кількість тривалентного хрому в ванні повинна бути 3-4 % вмі-
                            сту  хромового  ангідриду;  електроліз  в  хромокислих  електролітах
                            ведеться з нерозчинними свинцево-сурмистими анодами.
                                Застосування розчинних хромових анодів неможливе з огляду
                            на те, що:
                                - анодний вихід по струму хрому в 6-8 разів вищий від катод-
                            ного;
                                -  процес  осадження  хрому  проводиться  при  високій  катодній
                                                            2
                            щільності струму D к = 20-30 А/дм ). При підвищенні катодної щіль-
                            ності струму збільшуються твердість осаду і крихкість шару, а при
                            знижених значеннях осади виходять пластичними;
                                - зворотна залежність виходу по струму від температури елект-
                            роліту і його концентрації. З підвищенням концентрації електроліту
                            вихід по струму різко знижується, тоді як у більшості інших гальва-
                            нічних процесів вихід по струму підвищується;
                                - хромові ванни мають погану розсіюючу здатність, тобто тов-
                            щина  осадів  виявляється  нерівномірною  залежно  від  положення
                            анода по відношенню до деталі (катоду). На найближчих до анода
                            ділянках формується більша товщина шару, а на віддалених - мен-
                            ша;

                                                           114
   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118   119