Page 222 - 4297

S M B l + λAD 0, 6 ε 2 ε − 1 = 0 . (7.24)

Віднімемо почленно (7.22) з (7.20)
m 1 − 2m 1 − 2ε   m 1 −  


S N aϕ Q m ⋅ε m ⋅ ε 2 − 1 − S N aϕ Q ε m − 1 + S 0  = 0 (7.25)
ε 2 − 1       

звідки виходить
3 m −1 ⋅ε m m −1 − m −1 ε 3 m m −1 = 2  1 S 0  (7.26)
 .
 −
m m  S N aϕ Q 


Із сумісного розв’язку рівнянь (7.18), (7.20), (7.22),
(7.23), (7.24) одержуємо вирази, що визначають інші оптима-
льні параметри
1 4
 m − 1 B 2 S 2 3m 1 − 
3
D =  2 M S N aϕ Q ε m   . (7.27)

3
 8m A S D 
 A S  2  1 
3
L= 4 D  ⋅ 1  −  D . (7.28)


 B S M Q   ε 2 
2 S
P = B S D D . (7.29)
n
M
Аналіз рівнянь (7.25)-(7.29) свідчить:
1) оптимальний ступінь підвищення тиску ε зменшуєть-
ся з ростом продуктивності газопроводу і зі зменшенням від-
ношення зведених витрат, що відповідно не залежать і зале-
жать від установленої потужності ( S 0 S ). Із рівняння (7.26)
N
видно, що оптимальний ступінь стиснення не залежить від ос-
новних параметрів лінійної частини — діаметра і тиску;
2) із збільшенням продуктивності газопроводу Q вели-
чина оптимального діаметра D зростає майже пропорційно
зростанню продуктивності. Оптимальний діаметр зростає із
збільшенням зведених витрат, що залежать від потужності
КС;
3) оптимальна відстань між станціями визначається на-
самперед продуктивністю і ступенем підвищення тиску (за-

224