Page 224 - 4297

  m−1  

5 ,2 S  N aϕ Q ε m −1  + S 
0
   


l =   . (7.30)
( S M BP n D + S D )D
2
Оптимальний діаметр визначається сумісним
розв’язанням рівнянь (7.30) і (7.17)

2 2   m −1  
 Q  ε    
5,  2   S N aϕ Q ε m −1  + S 0 =


 AP n  ε 2 −1        


(7.31)
⋅
= (2S M BP n D + S D ) D 5, 2 .
Конкретне значення оптимального діаметра визначаєть-
ся із (7.31) методом послідовних наближень.
Чисельний аналіз формул (7.30), (7.31) показує, що при
наперед визначеному значенні P із збільшенням продуктив-
n
ності газопроводу Q оптимальний діаметр і товщина стінки
зростають, відстань між КС зменшується. Ступінь стиску ε
зменшується із збільшенням продуктивності у відповідності з
рівнянням (7.26).
Розглянута методика аналітичного визначення оптима-
льних параметрів має насамперед якісний характер, оскільки
інтерполяційні формули, що виражають залежність капіталь-
них вкладень і експлуатаційних витрат від параметрів газоп-
роводу, мають наближений характер – коефіцієнти цих фор-
мул змінюються в часі, тому що змінюється вартість облад-
нання, енергії, матеріалів, витрати на проведення різних видів
робіт. Більш детальні і точні інтерполяційні формули вимага-
ють збільшення об’єму розрахунків. Проте в зв'язку з широ-
ким використанням ЕОМ застосування чисельних методів ро-
зв'язання складних систем рівняннь, аналітичні методи визна-
чення оптимальних параметрів набувають реального значення
в практиці проектування газопроводів. Головною проблемою
для використання цього методу стає одержання детальних ре-
альних залежностей зведених затрат із урахуванням фактора
часу.
226