Page 201 - 4297

Підвищення тиску на вході КС викликає підвищення ти-
ску на виході. При незмінному значенні ε маємо рівність

P вих = Р вих + ∆ Р вих , (6.7)
Р вх Р + ∆ Р вх
вх
із якої випливає, що P <∆ вх ∆ Р вих . Таким чином, для кі-
нцевої ділянки і кінцевої КС маємо Р∆ вх < ∆ P вих < ∆ P . Ці не-
k
рівності можна продовжити на подальші ділянки проти течії
газу, що засвідчує затухання збурення, що виникає у кінцево-
му пункті газопроводу. Визначимо, що збільшення тиску в кі-
нцевому пункті фактично призводить до зменшення продук-
тивності газопроводу. При цьому одержані вище нерівності
підсиляться, тобто затухання збурення буде більш інтенсив-
ним. Аналогічна картина затухання буде мати місце, якщо в
кінцевому пункті газопроводу тиск понизиться (що буде су-
проводжуватись збільшенням витрати газу).
Розглянемо вплив зміни тиску у початковій точці газоп-
роводу. Для постійних витрати газу і ступеня стиску одержи-
мо для головної станції і початкової ділянки аналогічні нерів-
P <
ності: ∆ вх ∆ P вих < ∆ P . Проте звідси не випливає
k
обов’язково, що збурення, яке виникло у початковій точці,
буде збільшуватись за напрямом руху газу. Із збільшенням
P зростає продуктивність, а це призводить до послаблення
вх
нерівностей аж до зміни їх знаку.
При зміні початкових або кінцевих тисків на проміжних
ділянках газопроводів збурення затухають у напрямі, проти-
лежному рухові газу. За ходом руху газу стійкість режиму бу-
де зберігатись, якщо зміни тисків будуть супроводжуватись
відповідною зміною продуктивності.
Для оцінки стійкості режиму роботи газопроводу при
збуренні на головній КС скористаємося моделлю характерис-
тики А. Г. Немудрова у такій формі
2
2
2
P вих = а Р − b 0 Q , (6.8)
вх
P Z T
вх
де Q — витрата газу за стандартних умов, b = b ст Т ст вх .
0
203