Page 120 - 4295

Лекція 14. ДІАЛЕКТИКА ЯК ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ

План лекції

1. Особливості діалектичного осмислення буття.
2. Основні закони діалектики та їх методологічне значення.

2.1. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
2.1. Закон єдності та боротьби протилежностей
2.3. Закон заперечення заперечення
3. Категорії діалектики.

4. Альтернативи діалектики. Метафізика.

Основні поняття: діалектика, розвиток, категорія, закон, закон діалектики,
софістика, еклектика, релятивізм, догматизм, метафізика.

1. Особливості діалектичного осмислення буття.

Діалектика (грец. διαλεκτική– мистецтво сперечатись, міркувати) – вчення про
найбільш загальні закономірності становлення, розвитку, внутрішнє джерело яких

вбачається в єдності і боротьбі протилежностей. Діалектика є сучасною загальною
теорією розвитку всього сутнього, яка адекватно відображає його еволюцію у
своїх законах, категоріях та принципах.Коли саме з'являється цей термін у

філософії, точно не відомо. Проте він вже фігурує у міркуваннях Сократа,
Платона, Аристотеля, а в подальшому не зникає з горизонту філософії. Існують
різні підходи до пояснення співвідношення діалектики із філософією (а також – із

наукою). Необхідно зазначити відмінності між діалектикою як теорією та
діалектикою як методом. Діалектика як філософська теорія передбачає певне
окреслення сутності світу, буття, людини, а діалектика як методологія включає в
свій зміст способи, прийоми, виправдані засоби побудови людських міркувань.

Діалектика як теорія намагається дати відповідь на питання, що є світ (за суттю), а
діалектика як методологія – як повинна мислити людина, щоби пізнання було

ефективним, достовірним, виправданим.
Засновником свідомо діалектичного осмислення світу називають
давньогрецького філософа Геракліта Ефеського (VII - VI ст. до Р. X). «Все тече,
все змінюється», «Війна є всьому батько», «Живе вмирає, мертве відроджується»–

ці відомі вислови філософа стали майже прислів'ями.
Як світобачення діалектика передбачає розуміння світу як неперервного
процесу змін. Це значить, що рухові у явищах та процесах дійсності належить

провідне місце; наявність рівноваги, спокою, фіксованого стану постає скоріше
явищем тимчасовим та рідкісним на тлі нескінченних рухів та флуктуацій

120