Page 117 - 4295

здатна відтворювати певні речі та явища за допомогою нервових сигналів. Тому
розуміння ідеального як особливого перетворення реальності в психіці людини
характеризує людську свідомість як різновид природних взаємодій і, врешті, – як

розвинений інстинкт.
Можливість створювати в полі інтелектуального споглядання ідеальні об'єкти
і є тим принципово новим, що може внести і вносить свідомість у реальне буття

Поза свідомістю ідеального не існує, бо будь-що реальне, тобто матеріальне,
обов'язково складається із якихось частинок, елементів, які самі, а також і зв'язки
між ними, будуть відмінними одне від іншого, а тому ніколи не будуть ідеальним.
Ідеальне і є тим, чим свідомість принципово відрізняється від реального, чим вона

виходить за межі реального, оскільки виходить за межі простору й часу, як
остаточне, завершене. Тому саме в своїй ідеальності свідомість набуває дійсного

буттєвого статусу, тобто вона постає чимсь своєрідним, таким, що не може бути
зведеним до іншого. оскільки «ідеальнішого від ідеального» не існує, то ідеальні
виміри буття постають остаточними, незмінними а отже, будь-що реальне може
отримати свій точний вимір у віднесенні до ідеального, як до надійного та

незмінного еталона. ідеальне в цьому значенні і є вихідним пунктом для
конструктивної творчої діяльності свідомості; воно й постає тим самим розривом,
припиненням стихійних процесів буття, поза яким свідомість неможлива.

Звідси стає зрозумілим і те, чому людська свідомість здатна фіксувати
дійсність у суттєвих та необхідних характеристиках, адже під необхідним ми
розуміємо те, що завжди відбувається без змін, однозначно та типово, а такими

рисами володіють лише такі наші інтелектуальні конструкції, які ми вибудовуємо
в розумі на основі надійних, однозначних еталонів та орієнтирів.Отже, ідеальне в
такому значенні – це єдність необхідних і суттєвих ознак певного класу речей на

противагу несуттєвим чи змінним характеристикам реальних його представників.
Свідомість не можна звести до інформації, тоді як комп'ютери та електронні
машини працюють лише на основі опрацювання інформації. Крім того, у межах
інформаційних процесів, як свідчить про це так звана «теорема Гьоделя»,

неможлива повна й остаточна формалізація будь-якої сукупності знання. Оскільки
електрони і машини працюють лише з формалізованою інформацією, остільки їх,

за наявності незаперечність перевагу сфері операціональних можливостей,
очевидно, не можна ототожнювати з діями свідомості.

4. Самосвідомість.

Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх
об'єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на саму людину, її власну

діяльність, внутрішній світ. Так, в процесі пізнання дійсності та взаємодії з нею
людина виступає не лише як суб'єкт відображення (той, хто пізнає), а і як об'єкт

117