Page 116 - 4295

виявлення вихідної засади світу-духу, або ідеї, або світового розуму (інтелекту).
Ця концепція пояснює, наприклад, спрямованість еволюційних процесів як рух до
найповнішого виявлення якостей субстанції світу; певною мірою вона пояснює і

динамізм процесів буття (оскільки дух – це є рух, енергія), і деякі характеристики
свідомості (саморефлексія, трансцендентність). Проте і вона нагороджує нас
серією складних питань; наприклад, субстанційні характеристики за самою своєю

якістю повинні бути найпершими, а, значить, найпотужнішими, проте, як ми
знаємо, свідомість тримається на постійному внутрішньому зусиллі; якщо
свідомість початково є ідеальною, навіщо для її проявів потрібна недосконала
матеріальна реальність? Яку роль у субстанційному процесі відведено людському

стражданню та надіям на безсмертя?
Таким чином, перегляд основних концепцій походження свідомості дозволяє

зробити висновок про те, що жодна з них не може пояснити усіх складностей
свідомості як явища людського буття, проте кожна з них виділяє та акцентує
справді дуже важливі риси свідомості, а тому ми повинні брати до уваги їх всі,
розуміючи та оцінюючи їх як своєрідні елементи (фрагменти) єдиної мозаїчної

картини: крім цього огляд цих концепцій дозволяє окреслити чинники
виникнення та функціонування свідомості.

3. Ідеальний статус буття свідомості.

Свідомість не підлягає прямому чуттєвому спостереженню, вона не фіксується

за допомогою приладів чи індикаторів, це визначає її ідеальність. Ідеальність
протиставляється реальному, речовому: речове (а слово «реальне» походить від
слова «річ») має просторово-часові характеристики, а ідеальне виходить за межі

простору й часу. Стає зрозумілим, що загальне розуміння свідомості значною
мірою залежить від того, як ми потрактуємо ідеальне, оскільки саме в ідеальному
проявляється та виражається буттєвий (онтологічний) статус свідомості.
Якщо ідеальність постає як відсутність реального, тоді свідомість і опиняється

за межами реального і в кращому випадку може визначатися як відображення
одних реальних речей в інших. Якщо ж ідеальність трактується як особлива

реальність, тоді вона вимагає певного свого пояснення. Нарешті, можливий
варіант, коли ідеальне позначається як «єдність буття та небуття», як дещо
проміжне між речовою реальністю та її особливим відтворенням в психіці
людини.

Якщо розглядати ідеальне як перекодування характеристик реальних речей у
нервові сигнали, тоді воно, тобто ідеальне, може постати лише різновидом
універсального взаємозв'язку, що має місце в усіх природних процесах, адже,

наприклад, у мінералах у змінених формах зафіксовані характеристики тих
процесів, за наявності яких ці мінерали формувались. Психіка тварин також

116