Page 8 - 4293

Цицерона: Non tam praeclārum est scire Latīne, quam turpe est nescīre – Не настільки
похвально занти латину, наскільки ганебно – не знати її.

2. Латинський алфавіт (alphabētum latīnum)

До кінця V ст. до н. е. у Греції сформувались дві алфавітні системи: східна, як
основа грецького алфавіту, і західна (Халкідська), яка через етрусків стала основою
латинського алфавіту. З часом літери зазнали змін і до І століття до н. е. набули
вигляду, що відомий як латиниця, якою і досі користується більшість народів.
Латинський алфавіт класичного періоду складається із 24 букв.
Латинські літери Назва літери Вимова
A a а а
B b бе б
C c це к, ц
D d де д
E e е е
F f еф ф
G g ґе ґ
H h га г
I i і і, й
K k ка к
L l ель ль
M m ем м
N n ен н
O o о о
P p пе п
Q q ку к
R r ер р
S s ес с, з
T t те т
U u у у
V v ве в
X x ікс кс, кз
Y y іпсилон і
Z z зета з, ц

3. Вимова голосних. Дифтонги і диграфи

Звуки поділяються на голосні (vocāles) і приголосні (consonantes). У латинській
мові є 12 голосних звуків: шість довгих [ā, ē, ī, ō, ū, y] і шість коротких [ă, ĕ, ĭ, ŏ, ŭ, ў],
які відповідають шістьом буквам: а, е, і, о, u, y. Для позначення довготи і короткості
прийнято надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). Оскільки записів
вимови латинських звуків немає, і довгі, і короткі голосні вимовляються однаково, як
відповідні звуки української мови. А саме: звуки [a], [e], [o] вимовляються як українські
голосні [а], [е], [о]:
arma [арма] – зброя, erudītus [ерудітус] – освічений; ortus [ортус] – схід.
І позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]: для позначення голосного
вимовляється як український [i]: ignis [іґніс] – вогонь, для позначення приголосного
вимовляється як український [й] у трьох позиціях:

7