Page 13 - 4293
P. 13
ЛЕКЦІЯ 2
МОРФОЛОГІЯ. ДІЄСЛОВО
ПЛАН
1. Коротка характеристика граматичної будови латинської мови.
2. Частини мови.
3. Граматичні категорії дієслова.
4. Основні форми дієслова. Дієслівні основи.
5. Дієвідміни латинського дієслова.
6. Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicatīvi actīvi).
Дієслово sum, fui, esse (бути).
7. Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperatīvus praesentis).
1. Коротка характеристика граматичної будови латинської мови.
Латинська мова за своєю гарматичною будовою належить до індоєвропейських
мов флективного синтетичного типу.
У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична
одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін,
відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів
речення. Наприклад, legit (він читає), legĭtis (ви читаєте); форма librum (знахідний
відмінок однини іменника liber (книжка)) вимагає в реченні перехідного дієслова.
Синтетичні мови протистоять аналітичним, у яких слово переважно є лексичною
одиницею, а граматичні зв’язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова,
особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком
слів у реченні.
У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема часи і
форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни у латинській мові.
Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки
тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови.
Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська,
німецька та ін., до аналітичних – англійська, французька та ін.
2. Частини мови
Частини мови поділяються на змінні й незмінні.
Змінні частини мови:
1. Іменник – nomen substantīvum
2. Прикметник – nomem adiectīvum
3. Займенник – pronōmen
4. Числівник – nomen numerāle
5. Дієслово – verbum
Незмінні частини мови:
1. Прислівник – adverbium
2. Прийменник – praepositio
3. Сполучник – coniunctio
4. Частка – particŭla
5. Вигук – interiectio
12